Алегорія б інакомовлення, двоплановість художнього зображення, приховування реальних осіб, предметів і явищ під конкретними художніми образами на основі асоціацій. Езопова мова - алегоричне висловлювання думок з іронічними натяками й недомовками.
Объяснение:
Ліліпутія - Англія.
Імператор Ліліпутії - англійський король Георг. Мілдендо - Лондон. Імператорський палац - Вестмінстерський королівський палац у Лондоні.
Синя, червона й зелена шовкові нитки як вищі державні відзнаки Ліліпутії - ордени Підв’язки, Бані, Святого Андрія в Англії.
Блефуску - Франція (та деякі інші країни Західної Європи).
Тремексени і слемексени - політичні партії Англії «торі» й «вігі». Гостроконечники й тупоконечники - представники різних релігійних конфесій, що були наявні на той час в Англії: протестанти, католики, пуритани, англіканці. Танці придворних на канаті - алегорія отримання високих посад у Британській імперії. Війна між Ліліпутією та Блефуску - алегорія війни між Англією та Францією за розширення територій в Європі (за «іспанську спадщину»)
Учитель. Как много смысла в этом слове. Для каждого человека оно имеет различную окраску. Учитель вступить во взрослую жизнь, учит уважению, любви к ближнему, вечным ценностям, вкладывает нравственные понятия в души своих учеников. Талант учителя заключается в умении передать знания другому и в умении делать трудные вещи легкими. Учителем надо родиться. Он должен быть сам воспитан, чтобы воспитывать других. И как сказал М. Монтень: «Для того чтобы обучить другого, требуется больше ума, чем для того, чтобы научиться самому». Учитель хорош лишь в том случае, если его слова не расходятся с делом.
Для духовного развития России именно 19 век стал определяющим. Во-первых, искусство вышло за рамки ограниченных "потребителей", стало доступным массам, потому что народ стал образованнее, потому что искусство приблизилось к народу, стало выражать идеи на понятном любому грамотному человеку языке. В 19 веке сформировалась система каждого вида искусства, то есть сложились законы жанров, средств, взаимоотношений создающего и воспринимающего произведение. 19 век - расцвет в России литературы, музыки, театра, живописи, стабильное развитие архитектуры и скульптуры. Русские деятели искусства 19 века обогатили мировое искусство, и по сей день все в мире знают Пушкина, Толстого, Чайковского и т. д. В 19 веке, как никогда более, искусство служило интересам народа, было его общественным рупором; именно в консерватории, театре, на страницах литературно-художественных журналов велись дискуссии о развитии страны, улучшении положения народа и роли государства в мире.
Алегорія б інакомовлення, двоплановість художнього зображення, приховування реальних осіб, предметів і явищ під конкретними художніми образами на основі асоціацій. Езопова мова - алегоричне висловлювання думок з іронічними натяками й недомовками.
Объяснение:
Ліліпутія - Англія.
Імператор Ліліпутії - англійський король Георг. Мілдендо - Лондон. Імператорський палац - Вестмінстерський королівський палац у Лондоні.
Синя, червона й зелена шовкові нитки як вищі державні відзнаки Ліліпутії - ордени Підв’язки, Бані, Святого Андрія в Англії.
Блефуску - Франція (та деякі інші країни Західної Європи).
Тремексени і слемексени - політичні партії Англії «торі» й «вігі». Гостроконечники й тупоконечники - представники різних релігійних конфесій, що були наявні на той час в Англії: протестанти, католики, пуритани, англіканці. Танці придворних на канаті - алегорія отримання високих посад у Британській імперії. Війна між Ліліпутією та Блефуску - алегорія війни між Англією та Францією за розширення територій в Європі (за «іспанську спадщину»)