Жил был медведь, один раз вставая рано утром, он пошел к дереву, у которого всегда были улий, а в них мед. Медведь очень любил мед, но пчелы опасны и могут укусить. Медведь придумал план и сказал: "Я вот щас пойду и оденусь в страшилу!"
Побежал медведь чтобы переодеться в чудовище.
Пчелы услышали его план, и решили рядом с деревом родник маленький сделать, чтобы взглянул на себя медведь и испугался. Пчелы сделали все быстро, ведь их было много и все они были хитрые и мудрые. Вот и пришел медведь, приблизился и раз увидел себя, как заорал: А-а-а
Сразу весь лес проснулся! От испуга медвебь убежал, теперь он просит мед, а не хватает его без просу!
Сама составляла, могут быть ошибки, так что у родитеьей спроси как пишеться улий и т.д.
Бузя – спочатку маленька дівчинка. Бузя – це її скорочене ім’я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родині Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір’ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною. Вона дуже сором’язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі.
Объяснение:
