Давним давно в невеличкому містечку жила проста сім'я.І в цій сім'ї помирає мати дівчинки .І батько змушений одружитися із вдовою і взяти її дітей до себе додому.Зла матчуха не любила Попелюшкуу.Та змушувала бідну дівчину працювати. Попелюшка з дня до ночі працювала .В одного дня дівчинка осиротіла , ви неї помер і батько. Пройшов деякий час і дівчина оговталась від біди .
Незабаром пролунала хороша новина.В тридев'ятому царстві всіх людей запросили на бал.Звичайно що всі дівчатка хотять піти на бал , і потанцювати з прекрасним принцом.Матчуха категорично заборонила Попелюшці іти на бал.попелюшка засумувала , вона все життя мріяла хоть раз побувати на балі. Коли матчуха із сестрами поїхала на бал. До Попелюшки завітала її хресна,яка подарувала її плаття та кришталеве взуття ,дівчинка дуже зраділа...алее хресна сказала їй що щоб вона повернулась до 12 год . бо всі чари зникнуть...дівчина була така задоволена що ледь почула слова хресної.Як тільки но принц побачив Попелюшку він закохався в неї з першого погляду ❤️.Вони танцювали ..танцювилии...І тут дівчина згадала слова матчухи ..що вона повинна повернутися до 12 год. Дівчина так швидко бігла з балу що загубила свою туфельку.Принц дуже засмутився що навіть не дізнався ім'я цієї прекрасної дівчини..але помітив що вона загубила туфельку.І наступного дня він повсьрму королівстві їхав до кожноно будинку і пртміряв всім дівчат туфельку.І ця туфелька підійшла тільки одній дівчинці .Він одразу впізнав Попелюшку .І тоді вони одружились.
Ось і казочці кінець ,а хто слухав молодець
Настя боится, не может решиться сойти с широкой, плотной тропы, но брата убедить не смогла и рассердилась.
Митраша пока ещё был только мальчиком, и ему не хватало жизненного опыта, чтобы поверить траве белоус. В этот момент автор жалеет Митрашу, глубоко сочувствует ему. Он пишет о сороках, которые увидели мальчика и стали трещать на весь лес: «И очень умные на всякое поганое дело сороки смекнули о полном бессилии погружённого в болото маленького человечка» . Сочувствие и желание вызывают такие слова автора: «Маленький человечек с двойным козырьком кричать перестал. По его загорелому лицу, по щекам блестящими ручейками потекли слёзы» . Характерно, что корзинка с едой осталась у Насти. Она пошла по протоптанной тропе, по которой «все люди ходят» , но потом всё же незаметно для себя свернула с неё. Оставшись одна, она увлеклась сбором клюквы и забыла о Митраше. Настя набрела на палестинку, увидев много ягод, забыла обо всём на свете. «Ей больше хотелось» , «ссыпать горсточку за горсточкой» . Она попала под власть унижающего человека чувства жадности. Это уже не прежняя «золотая курочка» , Даже лось не признал ползающую от жадности по земле девочку за человека.