Загальнолюдські цінності
Загальнолюдські цінності – це те незламне, що поєднує людей, незалежно від їх раси, статі, освіти, рівня статку та культурного розвитку, чи політичних вподобань. як у творах античностів, творах про грецьких богів
Що ж можна віднести до цієї категорії? Мені здається, що до неї входять ті поняття, котрі формують систему морально – етичних принципів кожної людини. Це доброта, милосердя, почуття гідності та честі, шляхетність, повага до старшого покоління, національний дух, любов до Батьківщини, патріотизм, інтелігентність т справедливість .
Нажаль на сьогоднішній день моральному
вихованню людини надається другорядна роль. Тому багато що з загальнолюдських цінностей перетворилося на примарне поняття і згадка про них викликає у сучасного покоління лише зверхню посмішку.
Але, насправді, загальнолюдські цінності не втратили та ніколи не втратять своєї актуальності. Люди, яка поважає , у першу чергу, саму себе, завжди буде притримуватися певних правил поведінки, а слово честі не стане для порожнім звуком.
Для чого ж потрібні загальнолюдські цінності? На мій погляд, вони виконують роль сполучної ланки. Річ у тім, що кожна людина являє собою яскраву індивідуальність,
з власним розумінням таких понять, як добро та зло. Але ж суспільство є цілісним організмом, тому необхідна наявність об’єднуючих факторів, загальноприйнятих норм. Саме у цій якості і виступають загальнолюдські цінності.
Наприклад, таке поняття, як гуманізм заважає поширенню насилля, жорстокості та війни, сприяючи миру й злагоді в усьому світі.
Почуття національної гідності необхідно для розвитку та духовного становлення кожного народу та кожної країни. Милосердя очищує та єднає серця людей, ким би вони не були, та чим би не займалися. Люди, допомагають один одному, іноді ризикуючи власним життям. Яскравим прикладом цього служать подвиги волонтерів, які безкорисно вирушають у найгарячіші точки планета, аби оказати до тим, хто її потребує!
А головна вічна цінність, яка формує духовну культуру людства – це любов. Любов до дітей, любов до ближнього, любов до при роди, чи любо до рідної землі…На мій погляд, саме це почуття сприяє залагодженню конфліктів та гармонічному співіснуванню людей на земній кулі.
https://ukrtvory.ru/zagalnolyudski-cinnosti.html
Объяснение:
У кожного народу свої правила й традиції, зумовлені національною історією, психологією, політичним устроєм країни. Вони позначаються на особистісній манері поведінки. Попри це законодавці норм етикету англійці запевняють: справжня ввічливість усюди однакова, й гарні манери породжуються здоровим глуздом і добросердністю.
Людина викликає повагу, коли вона вміє поводитися в товаристві. До етикету входять і манери поведінки вдома, на роботі, у гостині, у театрі, кіно, музеї, бібліотеці, готелі, магазині, ресторані, літаку, поїзді, метро, таксі й просто на вулиці, і мистецтво одягатися, користуватися косметикою, дарувати, і правила мовленнєвої поведінки тощо.
Звичайно, важко перелічити всі існуючі форми етикету в усіх життєвих ситуаціях і не так просто ними оволодіти. Тим паче, останнім часом наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер. Людство отримало змогу вільно подорожувати світом і знайомитися з культурою інших країн. А хіба легко у цьому туристичному потоці дотримуватися правил етикету іншої держави? Чи хтось із японців здивується емоційній розмові двох італійців? І чи можливо зараз здивувати англійця відмовою від обіднього чаю? А як щодо мовного етикету? Сьогодні соціальні мережі та месенджери замінили традиційне листування, а тому етика написання листів дотримується лише у діловому спілкуванні. Багато правил поведінки взагалі можуть скоро канути в лету, а тому, чи погодитеся ви із твердженням, що й досі оволодіння «кодексом ввічливості» має неабияке значення? Варто все ж пам’ятати: скориставшись ним, ми зможемо правильно поводитися у товаристві, зажити слави ґречної людини, зрештою, ми нічого не втрачаємо, а виховуємо у собі особистість.