ось Часто замислююся над питанням, для чого поезія в житті людини. На це питання можна дати багато відповідей.
Я вважаю, що поезія - це не тільки неперевершений вид мистецтва, а й б вираження. Саме на папері можна втілити усі свої думки, переживання. Можна розповісти про свої проблеми і секрети.
Ось наприклад, Іван Франко колись закохався, але дівчина не відповіла йому взаємністю. Свою невимовну тугу, нерозділене кохання він втілив у своїх віршах "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", "Чого являєшся мені у сні". У цих творах вібувається відображення внутрішнього світу закоханої людини, її думок та страждань.
Мене теж приваблює поезія. Я із задоволенням читаю твори Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко. Вірші є відображенням внутрішнбого світу, другим диханням для кожної людини, яка читаючи їх, заново переживає всі рядки.
Відповідь: ось тримай
Причини популярності творів про Шерлока Холмса
У літературі є такі твори, що не залишають байдужими ні дорослих, ні дітей. До них весь час повертаються, перечитують, із величезним задоволенням дивляться екранізації. До таких письменників, на мою думку, належить Артур Конан Дойль.
Саме він вигадав таких дивних джентльменів, як Шерлок Холмс і доктор Ватсон.
Шерлок Холмс тим, що розслідував злочини, які вчиняли люди різного віку. Разом із тим він намагався зрозуміти, що
штовхає людину на злочин. Відомо, що всі злочини проходять через людську свідомість, стаючи вчинками. Аналізуючи вчинки людей, Шерлок Холмс намагається зрозуміти психологію особистості.
Доктор Ватсон, лікар за професією, був товаришем Шерлока Холмса та його мірним помічником.
Обидва герої розумні, інтелігентні, з добре розвиненим логічним мисленням, професіонали в своїй справі. Холмс і Ватсон чудово взаємодоповнюють один одного, тому їх і називають класичним детективним дуетом.
А причини популярності творів про Шерлока Холмса криються у гострій інтризі, яка захоплює читача з перших же сторінок. І, звичайно, у дивовижному вмінні Шерлока Холмса розплутувати найскладніші справи. До того ж, читаючи ці твори, вчишся краще розбиратися в людях. А потім розумієш важливість знань і різних предметів, які можуть знадобитися в будь-якій життєвій ситуації.
Чого повчають твори Дж. Свіфта та А. Конан Дойля?
У пам’ятникові літератури Київської Русі XII століття “Повість минулих літ” про книгу написано пророчі слова: “Книга – бездонна глибина, ми ними в печалі пишаємось, вони – узда для тіла і душі. Мудрість – велика”. Кожна книга чогось навчає, розкриває якісь невідомі раніше таємниці. Тому, мабуть, і люблять книги справжні любителі красного письменства.
Цікавими є книги відомих англійських письменників Дж. Свіфта та А. Конан Дойля. Різні письменники, різні твори, різні проблеми… Але всі вони захоплюють і першої ж сторінки. Переживаєш за Гуллівера і не зовсім розумієш, чому він так себе дивно поводить, хочеш підказати йому правильну лінію поведінки. Хвилюєшся за Шерлока Холмса і доктора Ватсона і дивуєшся їхній дивовижній здібності прораховувати вчинки інших, умінню логічно мислити.
Але які б питання не порушували письменники, головними залишаються проблеми духовного й морального життя суспільства. Дж. Свіфт змушує людство замислюватися над своїм життям, дбати про чистоту думок та душі й обрати шлях до майбутнього. Не можна опускатися до рівня ліліпутів і тим більше коритися їм. Треба мати власну гідність, бути собою, бо тільки так люди здатні побудувати нове, краще жита.
А. Конан Дойл намагається навчити бути уважними до людей, уміння аналізути їхні вчинки, бо тільки так можна зрозуміти психологію особистості.
Правдивим є вислів з уже згадуваної “Повісті минулих літ”: “Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманість здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості”. Головне – не забувати цю мудрість.
Центральная идея эпохи Возрождения – гуманизм. В отличие от мировосприятия Средневековья, Возрождение в центр мироздания ставило человека. Человек – венец творения, он прекрасен внешне и внутренне.
Шекспир – художник позднего Возрождения, трагического времени, когда высокие идеалы Ренессанса, прежде всего идеал Человека как личности свободной, прекрасной и гармоничной, сталкивались с реальностью жестокого бытия. Судьба человека в произведениях Шекспира становилась трагичной: в поединке с жестоким веком и его законами герои пьес Шекспира – Ромео и Джульетта, Гамлет и Офелия, Отелло и его жена Дездемона, король Лир и его дочь Корделия - погибают.
Ромео и Джульетта – юные влюбленные – прекрасны и внешне, и внутренне. Они готовы заплатить за свою любовь самую высшую цену – жизнь. Конфликт пьесы: противостояние родовой вражды семей Монтекки и Капулетти и всепобеждающей силы любви. Любовь воспринимается Шекспиром как сила, дающая человеку не только высшее счастье, но и свободу: Ромео и Джульетта освобождаются от цепей вражды, которая сковывала и угнетала представителей двух семей, заставляла их поступать не по велению своего сердца, а по внешним законам ненависти.
Одна из особенностей искусства эпохи Возрождения – психологизм. Пьеса Шекспира интересна тем, что автор показывает душевное состояние своих героев, открывает их личностную глубину и уникальность. Один из наиболее поэтичных диалогов о любви в мировой литературе – сцена разговора Ромео и Джульетты на балконе: любящие связаны духовной связью, которая оказывается крепче любых преград.