Стихотворение "Родина" М. Лермонтова предлагаю проанализировать так:
Дата создания: 1841 год
Тема произведения "Родина": рассказ лирического героя о высоких чувствах к отчизне.
Размер произведения "Родина": вначале - шестистопный ямб (ударение на второй слог), затем меняется свободно.
Художественные средства произведения "Родина"
Эпитеты: странною любовью, гордого доверия, отрадного мечтанья, холодное молчанье, лесов безбрежных, взором медленным, печальных деревень.
Персонификация(олицетворение): Ее степей холодное молчанье.
Сравнение: разливы рек, подобные морям.
Антитеза: Люблю отчизну я, но странною любовью!
Стихотворение Лермонтова очень эмоциональное и противоречивое. В нем рассказывается об особом высоком чувстве поэта к родному государству. Автор рассказывает о том, как прекрасна наша природа, как красивы русские места. Но любовь свою он называет немного "странной". Некоторые могут подумать, что автор не любит свое государство, но это не так. Любовь его необычная, но очень глубокая.
• «Климко йшов босий, в куцих штанцях, старої матроске, яка була колись голубий, а тепер стала сіра, і ще в дядька Кирила вартівні. Тієї вахті, як говорив дядько, було «сто років і не рвалася вона лише тому, що заскорузлая від давнього мазуту. Не брали її ні дощ, ні сніг, ні сонце… Вночі вона холодніла, а вдень аж диміла на сонце, пахла ще сильніше…».
• «Жив… з яких пір осиротів».
• «Це була найбільша радість Климка — покласти перед дядьком ошатно списані зошити, а самому взятися працювати: винести миску з водою, витерти підлогу, і тихо, крадькома, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшку, яку сам і наварив,- гарячою і запашної. Про зошитах він ніколи не боявся, оскільки тільки за листом іноді мав “посередньо»».
• Дядько Кирило — Климку: «Ай, добра… -У -, такий не всяка і кухарка зварить…».
• «Він так би і виріс серед квітучих ночей, якби не настали ночі інші ночі, без вогнів Від них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонце уламками літаків і гармат».
• «Доглядати за собою — зварити є, прибрати в будинку, випрати одежину — він умів і сам».
