Великий митець Тарас Григорович Шевченко вчить майбутні покоління гостро відчувати відповідальність людини за буття рідної країни, рідного народу. У своїх полум’яних віршах Кобзар звертався до земляків із закликом не залишатися байдужими, сліпими, безпам’ятними, а боротися за свою незалежність, здобувати волю. Задля своєї країни поет віддав життя, був на засланні, був розлучений з Батьківщиною, та думки його летіли до неї, такої прекрасної і знівеченої, вільнолюбної і гнобленої. Їй, рідній Україні, слав він з далеких далей свої сповнені болю рядки: "Ідіть, діти, в Україну, рідну Україну…".
Моїм улюбленим віршем став вірш "Минають дні, минають ночі…". Він привертає своєю філософічністю, замисленістю над долею людини, сенсом її існування в цьому світі.
Т. Шевченко, як і в інших своїх поезіях, перш за все проголошує активну життєву позицію людини, розуміючи призначення кожної особистості як боротьбу зі злом, пригнобленням, поневоленням. Поетові дуже боліла доля його рідної землі, яка століттями страждала під тиском різних загарбників.
Объяснение:
Я тетрадь. Некоторые дети относятся ко мне уважительно. Они одевают обложку, пишут аккуратной ручкой. Но некоторые относятся как на отвяжись. Рвут страницы, пишут протекающими ручками, мнут и не одевают в обложку. Во мне бывают и каракули и красивые записи. Красивые записи мне нравятся больше. Однажды я закончилась. Было грустно. Ко мне никто не подходил долгое время. Я валялась в тумбочке. Но мне добавили листы и я снова стала прежней. Жизнь моя не весела не грустна. Я просто лежу на столе или в шкафу. Скучно и не более.
как то так вот :)