Із дружної ліцейської родини вийшло чимало талановитих «служителів муз», що залишили помітний слід в історії та культурі Росії. До цієї плеяди належать і троє найкращих друзів Олександра Сергійовича. Перший з них, Антон Дельвіг, — автор віршів, що згодом були покладені на музику й стали народними піснями. Другий — літератор Вільгельм Кюхельбекер — активний учасник повстання декабристів48 (засуджений до восьмирічного ув’язнення й подальшого заслання в Сибір). Третій — Іван Пущин — видатний діяч декабристського руху, який теж сповна заплатив за свої політичні переконання. Усе життя Пушкін підтримував з ними тісні стосунки. Поет узагалі надзвичайно цінував дружбу і вмів бути відданим товаришем. Чимало його творів присвячено темі дружби й конкретним друзям.
По словам В. Распутина, до В. Шукшина "никто еще в нашей литературе не заявлял с таким нетерпением права на себя, никому не удавалось заставить слушать себя по столь внутреннему делу. По делу мающейся души... Душа – это и есть, надо полагать, сущность личности, продолжающаяся в ней жизнь бессменного, исторического человека, не сломленного временными невзгодами". )