Эти слова принадлежат Петру Гриневу..Он говорим об этом в 13 главе,в конце с Иваном Ивановичем Зуриным.,Вот цитата:" Шайки разбойников злодействовали повсюду; начальники отдельных отрядов самовластно наказывали и миловали; состояние всего обширного края, где свирепствовал пожар, было ужасно... Не приведи бог видеть русский бунт, бессмысленный и беспощадный!Пугачев бежал, преследуемый Иваном Ивановичем Михельсоном. Вскоре узнали мы о совершенном его разбитии. Наконец Зурин получил известие о поимке самозванца, а вместе с тем и повеление остановиться. Война была кончена. А в 14 главе записан допрос Петра Гринева..Вот Цитата,откуда видно,что эти слова говорил Петр Гринев.:"Начался допрос. Меня спросили о моем имени и звании. Генерал осведомился, не сын ли я Андрея Петровича Гринева? И на ответ мой возразил сурово: «Жаль, что такой почтенный человек имеет такого недостойного сына!» Я спокойно отвечал, что каковы бы ни были обвинения, тяготеющие на мне, я надеюсь их рассеять чистосердечным объяснением истины. Уверенность моя ему не понравилась. «Ты, брат, востер, — сказал он мне нахмурясь, — но видали мы и не таких!»Тогда молодой человек спросил меня: по какому случаю и в какое время вошел я в службу к Пугачеву и по каким поручениям был я им употреблен?Я отвечал с негодованием, что я, как офицер и дворянин, ни в какую службу к Пугачеву вступать и никаких поручений от него принять не мог.
Лiтература як мистецство слова відкриває перед читачами дивовижний світ. Це надає можливість пізнавати сутність людей, їхні уявлення про навколишній світ і про себе, отримувати цікаві відомості про давні події та героїв різних часів і народів, про їхні мрії та історію формування життєвих цінностей. Читання літературних творів має бути осмисленим. Важливо розуміти позицію автора щодо зображених ним картин життя, з'ясувати, якими є мотиви вчинків персонажів і причини суперечностей між ними та їхніми інтересами, за що вони борються, які ідеали захищають і які життєві цінності відстоюють. Письменники як майстри художнього слова намагаються так відтворити всю багатогранність життя, різноманітність людських характерів і безліч подій, щоб це постало в уяві читачів у вигляді живих картин і викликало в них відповідні почуття і переживання. У цьому полягає високий виховний потенціал художньої літератури. Читаючи різні твори, людина не лише уявляє собі зовнішність і характери персонажів, а й занурюється в їхні думки і почуття, емоційно переживає те, що з ними відбувається. Симпатії читачів завжди на боці благородних, мужніх і чесних героїв, у яких вони вчаться сміливості, людяності, наполегливості в досягненні мети, готовності захищати ідеали добра і справедливості. І навпаки, ниці вчинки, підступність, жорстокість персонажів, які завдають багато зла іншим людям, завжди викликають обурення і засуджуються як таке, чого не повинно бути в людському житті.
