◀15161718192021▶
Але дівчинка була вже біля Пустельника.
– Добрий день! – привітно всміхнулася.
– Привіт! – не відривався від картини.
– Правда, гарні у нас місця?
– Гарні, – погодився. – Тільки не у вас. Бо ти не тутешня, а з Вишнополя. І Половинчик більше мій, аніж твій, бо я тут частіше буваю!
Ага! Знає, що з Вишнополя…
– Поглянути можна? – наступала далі Софійка.
– Дивись, як хочеш!
– Тітонько, йдіть-но сюди! – покликала дівчинка. Проте Сніжану як вітром здуло. Ото ще страхополох!
Картина була як картина. Пейзаж. Гарний. Контури нечіткі, трохи наче розмазані. Мабуть, фарби розтікаються. І не дуже схожий. Там оно три берези, а на полотні тільки дві. Єдине, що сподобалось, – це загадковість, казковість картини. Так і жди якоїсь мавки чи лісовика!
Про все це Софійка щиро звірилась художникові. Той не знати чого засміявся.
– А інші полотна? Можна якось їх побачити? – Софійка йшла напролом.
– Приходьте нині ввечері зі Сніжаною до моєї хижки. Знаєте, де живу? Подивитесь, коли цікаво!
– Справді? А ви будете вдома?
– Якщо пообіцяв – доведеться бути!
– Дякую! Ми обов'язково навідаємось! – Софійка підстрибцем кинулась по травах. Раптом зупинилась: – А звідки… звідки знаєте, що моя тітонька зветься Сніжаною?
– М-м-м-м… Ти ж мені сама сказала!
Сама то й сама! Хоча… Наче ж не кликала тітоньку на ймення… Певно, забула!
Відтоді як Софійка відшукала за якимось деревом ледь притомну Сніжану й повідомила про за Пустельника, тітонька не знаходила собі місця. Важко сказати, чи драглювала вона ягоди, чи мила банки. Здається, більше метушилась, панікувала та поринала глибоко у свої думки, забуваючи, що робить…
А коли почала вбиратися! Мала в Половинчику всього дві сукні й джинси з футболкою, але як довго те все приміряла, як вагалася!
Та хай там що, вони уже на Пустельниковім подвір'ї. Останньої миті Сніжана з якогось дива надумала тікати, але Софі
Объяснение:
Іван Мазепа:Автор вкладає в уста персонажа роздуми про історичну долю народу: «В тім-то й біда, що Господь посадив нас не між горами та між морями, а на велетенському суходолі, на безбережних степах. Куди не скоч, скрізь двері. Нам треба заволодіти степом». Степ тут ще й метафора: «Степом назверх і всередині, бо наша душа теж степ. Степ — ворог держави». Маючи далекосяжні плани, Мазепа готується розірвати союз із Московським царством. До цього його підштовхує ще й органічне неприйняття російської політичної культури: «Гетьман не любив Петра. Це був варвар, а Мазепа ненавидів варварства». Саме кривди, що їх терпіло українське населення від навали росіян, підштовхували гетьмана до союзу зі шведським королем Карлом ХІІ, супротивником російського монарха. Письменник виділив в образі Івана Мазепи чимало інших рис — показав його в стосунках із матір'ю, із друзями й однодумцями. І звичайно, особистість гетьмана розкривається у його ставленні до Мотрі Кочубеївни. У ній він цінує не лише красу, а й душевне багатство та розум. Закоханий гетьман постає людиною чуйною й уважною, щирою у своїх почуттях.
Подробнее - на -
Объяснение:
Кожна людина приховує у собі світ, неповторний та унікальний, який осяває її життя і визначає характер. Але найцікавіше - це ігати за внутрішнім світом героя, досліджувати його думки, почуття, мрії та суперечливість.
У кожного героя свій особливий внутрішній світ, який відбивається у його вчинках і взаємодії з оточенням. Цей світ є неповторним, бо він формується на основі життєвого досвіду, уяви, внутрішніх бажань та боротьби зі своїми демонами.
Герой може бути наповнений різними емоціями - радістю, сумом, любов'ю, страхом. У його серці завжди тліє вогник сподівань і мрій, які спонукають його до дій. Іноді цей вогник може затухнути, але завжди з'являється нова сила, що вдихає йому життя.
Герой має свої цілі та ідеали, які визначають його життєвий шлях. Він може бути суперечливим, коли його думки та переконання зіштовхуються з реальністю. Але саме ця суперечність дає йому можливість рости та розвиватися.
Неповторний внутрішній світ героя виявляється у його вчинках, словах і взаємодії з оточенням. Він може бути таємничим, як заплутаний лабіринт, в якому можна знайти скарби, якщо розгадати всі загадки. Але водночас цей світ може бути вразливим, як крихка крихітка, що потребує підтримки та розуміння. Герой потребує злагодженості між своїми внутрішніми боротьбами та зовнішнім світом, щоб знайти своє місце у цьому складному світі.
Щоб зрозуміти неповторний внутрішній світ героя, треба поглибитися в його думки ігати його роздуми та почуття. Тільки тоді можна розкрити його справжню сутність і побачити, як він стикається з викликами та переживаннями.
Герой може бути яскравим, колоритним, але водночас і загадковим. Його внутрішній світ - це мозаїка емоцій, думок, сперечання і бажань, що складаються в унікальний пазл. Тільки розгадавши цей пазл, ми можемо зрозуміти його повністю.
Неповторний внутрішній світ героя - це таємниця, що розкривається тільки перед тими, хто готовий пізнавати його. Він може вразити, здивувати, зворушити або навіть спонукати до змін. Але саме цей внутрішній світ робить героя унікальним та неповторним в очах читача або глядача.
Таким чином, неповторний внутрішній світ героя - це те, що робить його особливим, привабливим та запам'ятовується. Він відображає його глибину, силу, вразливість та потенціал. Цей світ варто досліджувати й розуміти, бо саме в ньому криються секрети, які роблять героя неповторним і незабутнім.