Герой рассказа — маленький мальчик — попадает из привычной деревенской обстановки в райцентр, где ему необходимо продолжить учебу в пятом классе. «Так, в одиннадцать лет началась моя самостоятельная жизнь», — говорит герой.
Но мальчик не предполагал, какие испытания ждут его на новом месте. Он мучительно переживает оттого, что находится далеко от дома, рядом нет никого из родных, а постоянное чувство голода заставляет его играть в «чику» — азартную игру на деньги. Мальчику нужно было выиграть рубль, чтобы купить баночку молока. «Получив его, я убегал, покупал на базаре баночку молока ... обедал и садился за уроки».
Учился он хорошо. Только с французским не ладилось из- за произношения. И вот появляется человек, который ет герою с изучением французского, последовательно и терпеливо занимается с мальчиком, направляя его внимание на настоящие ценностные ориентиры. Это Лидия Михайловна.
Почему же именно героя рассказа выбрала Лидия Михайловна для специальных занятий? Ведь «в школе сколько угодно было ребят, которые говорили ничуть не лучше, чем я». Мальчик еще не понял, что учительница почувствовала неладное со своим учеником. Она увидела его избитым и узнала, что ребята играют на деньги. Тогда она решила во что бы то ни стало ему.
1991 жылы Жоғарғы Кеңестің депутаты болған қазіргі абыз ақсақал Сұлтан Сартаев тарихи жиында Қазақстан Тәуелсіздігі туралы үлкен баяндама жасағанын жадынан бір сәтке де шығармаған.
Біз бұған дейін де айтқан пікір еді, бірақ қайталаудың реті келіп тұр. Негізі мемлекет құру деген ұлы процесс заманақырға дейін жалғаспақ. Мына дөңгеленген дүниеде а жаралғалы бері талай империялар өткен, қазір жұрнағы да қалмады. Талай жоқ мемлекеттер өсіп өнді.
Қазақ та қайтадан ел құрап, өз алдына мемлекет жариялағалы 24 жыл болып отыр. Бұрын да жоқ емес едік, бар едік, бірақ заман тар еді. Ұранымыз, мақсат-мұратымыз мүлде өзге сипатта еді.
Міне 24 жыл, кейбір мәселелерде күмілжіп қалып, күңкілден әріге а та - шекарамызды нақты білеміз, өз әскеріміз, астанамыз, жеріміз, еліміз бар жұртқа айналдық. Азаттықтың арқасында Мәңгілік ел болу деген ұлы мұратымызды да айқындап алдық.
Барлығы өтеді – қалатыны ел, қалатыны жер, қалатыны ұрпақ. Сол ұрпақ қанмен, термен келген Тәуелсіздікті құрметтей түсуі үшін үнемі еске салып отыру - бізге міндет.
не комедійне - Привіт, Сашко! Який же я радий тебе бачити!
- Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?
- Все добре! Так, перебралися. Лише вчора! Стільки клопоту з тим переїздом, увесь час був зайнятий. Спочатку речі складав, потім з батьками викидали все непотрібне, потім викликали вантажівку, щоб поперевозити все. А потім у новій хаті розпаковували та розставляли речі по місцях наново.
- О, це нелегка справа. Ти не виходив на вулицю майже тиждень!
- Ось так вийшло. Скучив за тобою!
- Я теж. Ходив на прогулянки з приятелями, та без тебе все не так цікаво.
- Дякую, друже! Ну, тепер будемо бачитися часто, як завжди. До того ж тепер ми майже сусіди, тож зможемо залишатися один в одного до пізнього вечора.
- Це просто супер! Ну, а як тобі нова оселя?
- Мені подобається! Вона значно просторіша, ніж попередня, в мене велика власна кімната, де можна дивитися фільми, слухати музику, і ніхто не заважатиме. До того ж, мені страшенно подобається вид з дев’ятого поверху – вся околиця як на долоні!
- О, як цікаво! Радий за тебе!
- Знаєш що? Приходь сьогодні ввечері в гості, я тобі все покажу та розкажу.
- Добре! В мене теж накопичилося безліч новин для тебе!