Євгеній Онєгін може називатися улюбленцем долі. Він – дворянин, з дитинства живе в достатку. Його навчанням займався гувернер-іноземець, який не перепрацьовує учня наукою. Тому герой самокритично відгукується про свою освіту: навчався «чогось» і «як-небудь». Але завдяки любові до читання і гострому розуму Онєгін, все ж був непогано освічений. Він «блищав» розумом на балах, адже вмів красиво розмірковувати на будь-які теми. І хоча пізнання його були в основному поверхневими, але більшого «високоосвічене» столичне товариство і не вимагало.
Євгеній бездоганно володів французькою мовою, що всіляко заохочувалося в середовищі російського дворянства того часу. Що ж стосується рідної культури, традицій, то цим герой цікавився дуже мало.
Володимир Ленський – витончена романтична натура. Він, як і Євгеній, був досить розумний. Відомо, що навчався Володимир в Геттінгенському університеті в Німеччині. Герой захоплювався філософією Канта і поезією. Тут простежується авторський натяк на те, що Ленський – ідеаліст. Але глибиною суджень герой все ж не відрізнявся. Тому, можливо, що всі його високі романтичні пориви пояснюються юнацькою палкістю і чуттєвістю натури. Адже Володимиру Ленському всього лише 18 років. У цьому віці багато пишуть нескладні любовні вірші.
Характер Євгенія Онєгіна складний і неоднозначний. Він вміє поводитися в суспільстві: здатний підтримати будь-яку розмову, вправний в любові, виверткий у вчинках. Євгеній рано навчився майстерності лицемірства і лестощів, тому добре вписувався в коло «золотої молоді». Але в глибині душі такий б життя йому був огидний. Герой прагнув знайти в житті хоч щось справжнє. Але душевні пориви розбивалися об його «осоружні» звички. Саме так він пояснює і свою відмову Тетяні Ларіній. Він зміг розгледіти в тій дівчині чисту теперішню душу, але не зміг взяти за неї відповідальність.
Володимир Ленський – юний романтик, ідеаліст-теоретик. Він непогано знайомий з працями іноземних філософів, але далекий від справжнього розуміння рідної культури. Його можна порівняти з красивою квіткою, позбавленої кореня. Він гарний лише тимчасово: під вагою найменшого вітерця він буде зломлений.
Євгеній Онєгін не любить середовище, в якому живе. Але не вірить в те, що може щось змінити. Тому ніби мстить суспільству своїм цинізмом.
Євгеній Онєгін – представник «зайвих людей» в літературі. Вони всюди відчувають себе чужинцями, звинувачуючи в цьому лише суспільство. Хоча багато в чому винні самі. Євгеній Онєгін не звик добиватися чогось тяжкою працею, тому і відшукати свої ідеали просто лінується.
Євгеній Онєгін і Володимир Ленський багато в чому схожі: обидва належать до вищої столичної громади, розумні, начитані. Але все-таки вони є антиподами. Образ Володимира Ленського відтіняє образ головного героя, дозволяючи дізнатися його краще.
