Був опублікований у двох томах. Перший вийшов у 1605 році, другий — у 1615 році. Роман замислювався як пародія на лицарські романи. Згодом перекладений на всі європейські мови, цей роман понині є однією з найпопулярніших книг, а в2002 році визнаний кращим романом у світовій літературі.
Стимулом до створення книги послужив роман "інтерлюдії романсів", що висміює фермера, який збожеволів після прочитання безлічі лицарських романів. Бідний фермер кинув свою дружину і став поневірятися по білому світу — що, в свою чергу, зробив і герой роману Сервантеса (за винятком того, що Дон Кіхот не був одружений). Цей сюжет був з підтекстом: точно так само вчинив і Лопе де Вега, після написання своїх численних автобіографічних любовних творів покинув сім'ю і відправився у флот Непереможної армади.
Объяснение:
Ему вспомнились стихи, которые он читал молодой девушке. После этого в уме начали возникать картины о том, что могло быть, если бы тогда герой не бросил возлюбленную. Сначала это казалось вздором, но позже ему удалось вообразить Надежду в роли своей жены. Она бы стала матерью его детей и жила бы в петербургском доме. Подобные мысли заставили его раскачивать головой в разные стороны, на чем и заканчивается повествование. Автор снова оставил место читателю для собственных размышлений о судьбе двух персонажей, их поступках и жизненном пути.