Загальний гнів обрушується на Добчинского й Бобчинского. Обмануті й обібрані Хлестаковим чиновники навперебій обсипають їхньою лайкою: «пліткарі міські», «брехуни прокляті», «тріскачки», «сороки короткохвості», «нехлюї», «ковпаки», «зморшки короткобрюхие». Розгублені й перелякані Добчинский і Бобчинский безпомічно намагаються звалити провину один на одного. У цей час у кімнату входить жандарм і говорить, звертаючись до городничему: « чиновник, ЩоПриїхав по іменному велінню з Петербурга, вимагає вас ця ж година до себе. Він зупинився в готелі».
