Определите, из какого произведения взят данный фрагмент. «что-то бесформенное, неумолимое, твёрдое и жёсткое, как камень, склонялось над маленькой головкой, высасывая из неё румянец, блеск глаз и живость движений».
Повесть «метель» была написана а. с. пушкиным в 1830 году за один день. а.с. пушкин не случайно так назвал повесть. природная стихия играет главную роль. сюжет повести развивается, движется метели. в начале повести мы видим обычную ситуацию. девушка и юноша полюбили друг друга, но их брак не возможен по причине несогласия родителей из-за бедности жениха. и вот влюбленные решают бежать. когда марья гавриловна бежит, ей мешает сама жизнь – плохая погода, метель. она как бы не пускает машу, ветер дует ей в лицо, силясь остановить ее. владимира же метель пытается запутать, увести его подальше от жадрино. третьего героя в повести «метель» — бурмина – мы узнаем в самом конце произведения. это опять поездка и опять метель. «буря не утихала», «между тем метель не унималась» и тому подобное. но теперь метель ведет героя навстречу его судьбе.
Крок 5. Образи-символи у повісті М.Коцюбинського "Дорогою ціною" У творі використані символічні образи вітру, часу, вічності У творі ми зустрічаємо насичену кольорами та звуками картину. Пам’ятаємо, що вона має символічне значення. Таке ж навантаження несе і образ вітру.(«Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він летить іздалеку, понад тихими селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки»). Образ вітру є символічним, адже вітер – всемогутня сила, справжній володар, непідвладний часові. Він здатен бути скрізь, ставати свідком людського щастя та горя, перемоги та поразки. Вітер може підняти бурю на морі, примусити людину змінити свої плани. Символічний образ вітру ніби продовжує образ космічного польоту. І в цьому космічному вихорі десь загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець – Остапа і Соломії. Такий романтичний, піднесений образ природи підсумовує розповідь про трагічне кохання. Він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. Так у творі вимальовується і образ часу та вічності. У народній творчості вітер – символ волі. Тому автор використовує для тог, Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі. Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі... від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати»).
