Наймичка», вона знаходить у собі сили все життя долати страшенні муки, не спокушається до самогубства, а підкоряється Божій волі. Ганна підкидає свого позашлюбного сина бездітним заможним селянам і через рік до них у найми, аби бути поруч зі своїм сином, який стає в поемі змістом її життя. Трагедія Ганни передусім у тому, що вона мусить приховувати свої почуття від рідного сина, а отже, наймичка позбавлена справжнього материнського щастя. Така неординарна психологічна ситуація дала можливість поетові якнайповніше розкрити образ нещасної жінки, глибину трагізму її життя, духовну велич її натури. Вершину страждань Ганни зображено в останньому розділі поеми: наймичка страшенно боїться померти, не дочекавшись сина з чумакування в далеких краях.
І все ж таки довготерпелива Ганна дістає винагороду — вона дочекалася сина Марка й розкрила йому таємницю свого життя:
Метафори:вигравати в уяві,шкірити зуби,накинути оком,голубінь неба заглядає в синь лісового озера,заступали путь,надщербити несхитність,стрілка гойднулась в нашу сторону,кирпу гнути,докори совісті вгризалися в душу.
Епітети:привабливі веселкові барви,хвацькі й отчайдушні мандрівники,пошарпаний велосипед,зворушлива сцена,розчервонілий вусатий здоровань,мовчазний таємничий ліс,казковими велетами,розлючене обличчя,здоровенних і страшних лап
Порівняння:задимів мов і не було,мов йому замакітрилось,сліди лап,мов від крокодила,став,мов укопаний.
Фразеологізми:сісти на шию,брати на клини,нам яти вуха
дед мазай был добрый и любиль природу