Великолепие родной природы в стихах Александра Сергеевича Пушкина раскрыто полностью, в родной природе поэт черпал вдохновение. Нет такого времени года, о котором Пушкин не написал бы трогающих душу лирических строк. Самые возвышенные слова в этих стихах звучат естественно, точно описывая явления и картины природы. Но очень часто поэт использует слова вполне обычные, из бытовой речи. И с такой же точностью достигает результата. Сравним два известных пушкинских стихотворения о зиме:
"Мороз и солнце; день чудесный!
Еще ты дремлешь, друг прелестный –
Пора, красавица, проснись;
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры,
Звездою севера явись!"
Объяснение:
держ
Тема: зображення від’їзду внучки та сум бабусі
Ідея: заклик любити своїх рідних, частіше провідувати, не залишати їх надовго
Художні засоби
Епітети: дитячим сміхом, вікової звички, у спорожнілу хату, тихенько опустила
Метафора: сміхом бризнувши в зело, за повелінням вікової звички
Порівняння: зорі-жаровички
Персоніфікація: курява вляглась, вийшли в небо зорі-жаровички, перекотилось літо за село, осінь опустила листок
Анафора (єдинопочаток): "І курява... І вийшли ... І тихо бабка … І осінь..."
Зменшувальні суфікси: черевички, рученя, жаровички, малесенькі, тихенько
Забула внучка в баби черевички...
Дитячим сміхом бризнувши в зело.
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.
Махнуло рученя в бензовозі —
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.
І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.
Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.