Історична основа роману “Айвенго” У романі “Айвенго” В. Скотт зображує епоху раннього Середньовіччя, зокрема події ХІІ ст. Це була доба, коли в Англії утверджувалися феодальні відносини, завершувався процес закріпачення селян. Цей процес ускладнювався вторгненням норманів. Іноземні феодали, підкоривши країну, захопили кращі землі й почасти винищили, почасти змусили поступитися місцевих англосакських землевласників. Дія роману розпочинається з останніх років ХІІ ст. (приблизно 1194 р.) і пов’язана з поверненням короля Річарда І після тривалої відсутності до Англії, його боротьбою проти брата – принца Джона, який намагався захопити престол, і свавільних феодалів.
Історична довідка Англоса кси (англ. Anglo-Saxons, нім. Angelsachsen, данськ. Angelsakser) — історики дають цю назву германським племенам англів и саксів, до яких приєдналися і юти. Ці племена, що жили між річками Ельбою і Рейном, в середині V ст. почали переселятися в Британію. У ХІІ ст. англосакси були корінним населенням Англії. Норма ни (норма ндці), “північні люди” — початкова назва жителів Скандинавії, особливо Норвегії, потім назва морських розбійників, які спустошували в IX-XI ст. берегові країни Європи і були відомі також під іменем вікінгів (воїни). Англію, на яку нормани з IX ст. майже щорічно здійснювали походи, вони зайняли в ХІІ ст.
Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення».