Англійський письменник В. Скотт народився у Шотландії і ще з дитинства захоплювався минулим своєї вітчизни, легендами й народними переказами про військові подвиги та жорстоку родову помсту, кривавий розбрат.
Починаючи писати кожний роман, письменник старанно й уважно вивчав історичні документи, пам'ятки, костюми й звичаї, бо вважав, що для створення справжнього історичного твору потрібна насамперед точність і правдивість. Одним із найкращих його історичних романів є «Айвенго», створений 1820 року.
Твір переносить нас у середньовічну Англію. Дія роману припадає на 1194 рік і пов'язана з поверненням в Англію після тривалої відсутності короля Річарда І, названого Левовим Серцем. Англія як держава на той час лише починала формуватися. Королю Річарду довелося вести боротьбу з братом Джоном, який намагався захопити владу, стати королем Англії, а також з феодалами, норманськими баронами, що хотіли зберегти свою незалежність від королівської влади, а також свої привілеї. Саме такий політичний конфлікт роману. Проте ускладнений він ще й національним конфліктом, оскільки корінне населення країни — сакси — ще й тепер, коли минуло вже понад сто років з того часу, як їхню країну підкорили нормани, не можуть примиритися з володарюванням чужоземців. І, врешті-решт, у романі яскраво представлені низи тогочасного суспільства: доведені до повного розорення утисками й поборами селяни, які перетворилися на розбійників, що ведуть боротьбу з гнобителями; а також феодали, королі, полководці.
Зі сторінок роману постає Англія, охоплена одночасно національним розбратом, політичними міжусобицями й соціальним протестом простих трудівників. Країна, у якій ще немає ні єдиної нації, ні єдиної спільної мови, ані міцної державної системи. Міцною цивілізованою державою Англії ще тільки доведеться стати.
У романі автор подає реально існуючі історичні персонажі (Річард Левове Серце, принц Джон) з вигаданими героями, яких письменник змалював з особливою теплотою і любов'ю. Ми не можемо не захоплюватися чесним, мужнім, шляхетним лицарем Айвенго, красою, ніжністю й вірністю леді Ровени, розумною й гарною, сповненою людської гідності Ребеккою. Приваблює нас і гордий Седрик Ротервудський, що не залишає надії скинути чужоземну владу й відродити колишню могутність саксів.
Разом із тим авторові прекрасно вдалося показати негативних персонажів роману, наприклад норманських баронів. Це пихаті, нахабні люди, для яких не існують ні закони, ні мораль, особливо у тих випадках, коли йдеться про задоволення їхніх особистих вигод. Але найкраще, мабуть, письменнику вдалося зобразити образ лицаря ордену храмовників Бріана де Буагельберга. Це честолюбна людина, що прагне влади. Для нього і релігія, і лицарський орден, і люди — лише засоби для досягнення особистої мети. Він навіть любити по-людськи не вміє: кохану дівчину, Ребекку, ледве не доводить до загибелі.
Особливо яскраво змалював В. Скотт у своєму романі короля Річарда Левове Серце. Він сміливий, мужній, відчайдушний, справжній лицар. Чудово почуває себе у будь-якому оточенні: чи спілкується з простим народом, чи з особами з вищого суспільства. У романі він виступає як виразник інтересів не лише феодальних баронів-норманів, а й корінного населення Англії — саксів, найголовніше — народу. Проте, йдучи за історичною правдою, письменник зауважує, що Річард здійснював «блискучі, але непотрібні подвиги». Слава мужнього воїна була для нього дорожчою за славу мудрого правителя, тому він і не здійснив «ніяких плодотворних діянь». Такий у трактуванні Скотта образ короля Річарда Левове Серце.
Автор роману дає читачеві зрозуміти, що життя окремих людей — це лише частка загального народного життя.
«Коли ми читаємо історичний роман Вальтера Скотта, то ми ніби стаємо сучасниками епохи, громадянами країни, у якій відбувається дія роману», — писав В. Г. Бєлінський. Із цими словами критика важко не погодитися.
В. Скотт побачив в історії рух, боротьбу, перемогу прогресивних сил, що й вдалося йому яскраво й правдиво зобразити у своєму романі «Айвенго».
