Рассказ "После бала" описывает не события и исторические моменты, он раскрывает чувства, эмоции его автора, то, как стремительно могут нарастать и также быстро стихать невероятные душевные волнения главного героя - Петра Васильевича. О том, что жизнь человека, его мировоззрение может в миг изменить лишь один случай.
Первая часть произведения повествует о бале. Рассказчик, красивый и достаточно состоятельный молодой человек приглашён на бал, где присутствует уже знакомая ему девушка Варенька. Автор описывает её очень восторженно, любая мелочь, будь то розовая лента на поясе, атласные туфли или ямочки на щеках упоминаются с таким обожанием, что улыбка невольно трогает читателя. Каждое её движение, предмет туалета, черта лица настолько трогательно обрисованы, что сомнений не остаётся - Пётр Васильевич не просто влюблён, он окрылён нежнейшим чувством.
Отец Варвары представлен статным генералом, о нём автор говорит в очень уважительной манере с истинным почтением. Черты лица, стан, мундир, движения-всё в его облике вызывает у Петра неподдельное почитание. Хозяйка бала с "елисаветинским бюстом", лакеи, гости, инженер Ансимов-все кажутся влюблённому юноше лучше и красивее.
Во второй части рассказа Пётр Васильевич испытывает смятение, отодвинувшее восторг на задний план. Автор становится свидетелем сцены потрясшей его до глубины души. Не только сам факт избиения татарина, его спина, больше похожая на разноцветный лоскут, но и жёсткость генерала, ударившего по лицу солдата, наносившего слабые удары арестанту, стали предметом раздумий главного героя. Теперь уже не перчатка Вареньки, а мольбы "Ребятушки, помилосердствуйте" и гневное "Я тебе помажу"занимают мысли Петра.
Больше нет трогательного отца, танцующего кадриль, теперь это властный военный. В ушах не звучат аккорды мазурки и вальса, только барабанная дробь и звуки флейты не дают уснуть встревоженному сознанию. Не возможно понять, что более потрясло автора: измождённый татарин с окровавленным торсом; усердие большинства солдат, с которым они безжалостно истязали человека; или бездушие командующего этим трагичным действом. Пётр Васильевич не стал любить Варвару меньше, но душу его уже занимали совсем другие раздумья. Ему казалось, что он не знает чего-то, что позволяет генералу быть таким безжалостным. Именно это чувство недостаточной осведомлённости в тонкостях военного дела навсегда отбивает у него стремление пойти на службу.
"После бала" заставляет читателя размышлять, но не сцены произведения становятся причиной тому, а собственный опыт. Ведь многим знакомо, насколько кардинально может изменить мировоззрение человека всего одно событие.
Мультикультуралізм і криза національної ідентичності
Нинішній інтерес до проблем мультикультуралізму та толерантності пов'язаний з тим, що культурні відмінності в суспільствах, організованих в національні держави, не тільки не зникають або згладжуються, але, навпаки, мають явну тенденцію до наростання. Одна з найбільш вагомих причин цього - масова імміграція, що стала в кінці XX ст. для країн Заходу центральної соціальною проблемою. В результаті масової післявоєнної імміграції, перш за все з країн третього світу, в Сполучених Штатах і в Західній Кореї все більшою мірою формуються поліетнічні і мультикультур суспільства. Впливовий британський теоретик мультикультуралізму Бікхем Парекх вважає, що мультикультуралізм - це нормативна реакція на мультикультурність суспільства, культурне розмаїття, в більшій чи меншій мірі характеризує поки західний, а згодом і весь інший світ.
Мультикультуралізм як модель співіснування групових культурних ідентичностей став відповіддю на виклики зростаючих етіофобій, культурного расизму і "некерованого різноманітності", і тому, зазначає І. С. Семененко, "як в комунальній квартирі, в пий чітко проявляються і придбання, і витрати комунального гуртожитку" [1] .
Сьогодні поняття "мультикультуралізм" активно використовується, коли мова заходить про проблеми масової імміграції з країн бідного Півдня і соціальної невлаштованості різного роду меншин, про роз'єднаність і відсутність солідарності в сучасному західному суспільстві, про кризу моделі національної держави, без цього поняття складно уявити собі обговорення державної освітньої політики і проблем прав людини і т.д.
Дійсно, сьогодні населення світу стає все більш мобільним, а соціуми - все менш гомогенними. В кінці 2000 року понад 2 млн осіб щодня перетинали кордони держав (в 1950 р це число не перевищувало 70 тис. Чоловік). Однак найбільш вагомою причиною цього феномена є масова імміграція з бідного Півдня на багатий Північ, стала в кінці XX ст. для країн Заходу однієї з центральних соціальних проблем. "Нові хвилі імміграції, а також політика ідентичності (або відмінності), - свідчить Г. Тернборн, - викликали вибух мультикультуралізму" [2] . Не випадково і концепції мультікуль- туралізма особливо підкреслюється зростаюча внаслідок міграції гетерогенність населення країн Заходу, що ставить під питання традиційну програму національної держави: формування та відтворення на своїй території культурної гомогенності. При цьому політика мультикультуралізму за до виділення особливих груп не тільки встановлювала інституційне рівність, а й наділяла особливими колективними правами і тому була особливо приваблива для "... перш дискримінованих, маргіналізованих і часто зневажаються етнічних груп" [3] .
Поняття "мультикультуралізм" з'явилося в політичному і науковому лексиконі північноамериканських "іммігрантських" держав (Канада і США) в кінці 1960-х рр. Тоді цим словом позначалися нові інтеграційні моделі, принципово відрізняються від класичної моделі melting pot ( "плавильного котла"), яка раніше стихійно склалася в цих державах. Якщо ассимиляционная модель передбачає, що всі тяготи і тягар процесу інтеграції лягають в основному па самих мігрантів, то мультікультурпая модель переносить акцепт на створення сприятливих умов для інтеграції, тобто на зусилля приймаючої сторони. Дійсно, в ситуації, коли значні економічні і соціальні відмінності накладаються на групові - етнічні, конфесійні чи расові, можна стверджувати, що без проведення певних заходів, що забезпечують більшу рівність в економічній сфері, недосяжно і рівність політичного впливу. До такого роду заходів належать:
• напрямок інвестицій і субсидій для розвитку груп і територій їх компактного проживання;
• розробка спеціальних програм, що стимулюють розвиток такого роду регіонів і груп;
• надання членам неблагополучних / дискримінованих груп пільгових умов отримання освіти та працевлаштування.
Объяснение:
Илья и Богатырь-захватчик, Илья Муромец и соловей разбойник, Илья и Идолище поганое вот так и все.