У книзі багато різних казок. Тут і знаменита казка про розсіяного Джованні, і казка про пряничную дорогу, і казка про ляльок з незвичайною назвою "Тлипликлинная лихоманка", і навіть казка про маленького космонавта - одна з моїх улюблених. Казки дуже різні, але всі вони володіють особливою атмосферою. Їх навіть можна назвати психоделічними. А деякі злегка похмурі. Але всі вони дуже захоплюючі і читаються на одному диханні. Досі відшукую іноді вдома цю стареньку книжку і читаю полюбилися ще в дитинстві "Казки по телефону".
Объяснение:
Байрон - властитель дум. Его произведения захватывали умы и сердца современников и потомков, по тому что темы этих стихотворений - личностные переживания, борьба за свободу, любовь и смерть - были и будут актуальны всегда. Я буду рассматривать тему отрешенности от общества и презрения ко всему человеческому роду на примере двух стихотворений - ''Строки, адресованные преподобному Бичеру в ответ на его совет чаще бывать в обществе'' и ''Надпись на чаше из черепа'', написанные примерно в одно время - 1806 и 1808 годах соответственно. Эти произведения созданы в начале карьеры поэта, еще до того, как он отправился в путешествие и до того, как стал популярен. Основной темой первого стихотворения(строки, адресованные преподобному...) является стремление главного героя(и автора в его лице) стяжать себе и своему роду славу, чтобы им гордились потомки, а внуки вдохнолвлялись его жизнью. Но кроме этой, в произведении видна еще одна тема - бессмысленность и некая ''навязчивость'' социальной жизни. ''Но, по мне, одиночество лучше, а свет Предоставим презренным повесам.'' В этих строках автор показывает, что ему гораздо комфортнее в одиночестве, что активная социальная жизнь - удел ''повес''. ''Для чего мне сносить ненавистный надзор, По-пустому растрачивать годы?'' Под словом ''надзор'' Байрон, скорее всего, подразумевает тот факт, что его, лорда, жизнь постоянно освещена, постоянно кто-то за ним наблюдает и обсуждает, что ничего в его жизни не происходит тайно. Эпитетом ''ненавистный'' поэт дает нам понять, что он против этого надзора, что он(между прочим, еще очень молодой - на момент написания автору было 18 лет), устал от такой жизни. Возможно, эта усталость от общественной жизни, которая вторгается и лишает его личной жизни, послужила если не причиной - то как минимум предпосылкой его предстоящего путешествия. Во втором стихотворении тема несколько отличается. Его недовольство общественными порядками перерастает в презрение по отношению ко всему человеческому роду, он даже не прикрывает свое циничное отношение к людям. ''Что нам при жизни голова? В ней толку - жалкая крупица. Зато когда она мертва, Как раз для дела пригодится.'' Автор открыто заявляет, что многие из нас были бы гораздо более полезны, будучи мертвыми. ''Иссохшим в черепе мозгам Вино - не высшая ль замена?'' ''Пить вино интереснее, чем разговаривать с иными людьми'' За два года сильно возросло эмоциональное напряжение поэта, и спустя год он ''бежит'' от общества и следующие три года проводит в одиночестве. Произведения Байрона занимали и будут занимать души людей, потому что каждый сталкивался с этими проблемами в своей жизни в большей или меньшей степени. Каждый хоть раз был не понят и не принят обществом, каждый хоть раз уставал от общения и людей в целом. И байрон смог в точности описать это состояние, его фразы о том, что вино лучше мозга, что некоторые люди гораздо полезнее, будучи в ''форме'' чаши, преисполнены цинизмом и презрением к людям. Именно так чувствуют себя люди, уставшие от общества, или даже жизни в целом. Но это касается не только этих произведений и не только этой темы. По-моему, именно понимать и точно переводить на бумагу свои чувства сделала автора популярным и любимым многими поколениями. Точность и правильность описания чувств - характерная черта всех произведений Джорджа Байрона
Прометей – образ давньогрецької міфології. Він уособлює стійкість, витривалість і самовідданість. Також Прометей є символом просвітництва, так як саме він, згідно з легендою, передав людям вміння поводитися з вогнем, за що і був жорстоко покараний всесильним Зевсом.
Прометей: образ в літературі і мистецтві
Міф
Прометей – образ, який став частиною творчості багатьох авторів. Легенда про нього служила джерелом натхнення драматургів, поетів і письменників. Чим цікавий цей міфологічний персонаж? Насамперед, слід викласти коротко легенду про Прометея.
Цей казковий герой є одним з титанів, богів другого покоління. Одного разу, Прометей не послухався Зевса, давши людям вогонь. Але колись йому довелося вкрасти полум'я зі священного Олімпу. Люди жили в невіданні, їх побут був непростий. Таким чином, Прометей не тільки покращив життя людини, але й відкрив йому шлях до освіти. За цей благородний вчинок він поніс жорстоке покарання. Прометей – образ в міфології, символізує передбачення. Саме його ім'я в перекладі означає «мислячий». А покарання головний бог Олімпу придумав для нього воістину болісний: він наказав непокірного титана прикувати до скелі, а кровожерливий ворон, прилетавший щоденно до мученику, клював його печінку. Прометея могло врятувати лише одне: Зевс вимагав, щоб він назвав ім'я тієї, яка народить йому сина, здатного в майбутньому скинути батька. Але прикутий до скелі волів мовчання і неймовірні муки. Образ Прометея в літературі і мистецтві займає особливе місце. Адже він не втрачає актуальності. Символ мучеництва в ім'я порятунку людства використовується і сучасними авторами.
Трагедія Есхіла
Прометей – образ, який, перш за все надихав античних авторів. В основі трагедії Есхіла «Прометей закутий» лежить міфологічний сюжет. Головний персонаж – титан, який зміг навчити людей користуватися вогнем. Також саме завдяки Прометею, люди привчили тварин, навчилися основам кораблебудування. Зевсу ці дії титану не подобалися: він передбачав, що незалежність людини може призвести до послаблення його влади. Але Прометей йде наперекір головному богу Олімпу, розуміючи, що його жорстоко покарають, навряд чи він заслуговує подяки. Незважаючи на це, він робить те, що вважає своїм обов'язком.
«Прометей закутий» – трагедія, яка увійшла в трилогію. Проте інші її частини, на жаль, не збереглися. Вперше твір античного драматурга було поставлено на театральній сцені приблизно в 444-443 року до н. е.
Прометей: образ в літературі і мистецтві
Гете
Міфологічному герою присвятив своє знамените вірш один з великих мислителів XVIII століття. Йоганн Вольфганг фон Гете на основі легенди про Прометея створив вірш, в якому головний герой-титан звертається до самому Зевсу, називаючи богів нікчемними, а їх велич убогим. Німецький поет у своєму творі зміг передати непокірність легендарного в'язня, стійкість, хоробрість і прагнення йти до своєї мети наперекір всьому. Образ Прометея у світовій літературі використовувався безліч разів. Нижче перелічимо найбільш відомі твори, в основу яких ліг одвічне сюжет про найбільш стійкому і жертовному персонаж давньогрецьких легенд.
Байрон
Англійський поет-романтик у своїй творчості теж звертався до легендарному образу. У вірші «Прометей» автор вихваляє самовідданий вчинок мученика. Байрон підкреслює, що нагороди за свої відважні дії герой не отримав, але його вчинок став зразком наслідування для всього людського роду.
Прометей: образ в літературі і мистецтві
Шеллі
Запозичуючи знаменитий міфологічний сюжет, англійський поет XIX століття створив трагедію під назвою «Звільнений Прометей». Дія починається в горах, де прикутий титан вивергає страшні докори на адресу верховного бога. З співчуттям героя слухають океаніди, які знаходяться тут же, біля ніг мучника. Зевс не тільки покарав того, хто наважився послухатися його, але і скинув на весь людський рід всілякі біди. Але герой не здається і вірить у своє високе призначення. Твір Шеллі закінчується низвержением мучителя. Прометей звільнений: на Землі тепер панують Мудрість, Доброта і Терпіння.
Прометей: образ в літературі і мистецтві
В музиці
Образ Прометея в літературі, музиці, живопису був не раз переглянутий. Кожен з авторів бачив його по-своєму. Але завжди цей персонаж уособлював стійкість і незвичайну сміливість. Музичну поему на честь нього створив і Олександр Скрябін. Одночасно Ференц Ліст присвятив міфологічному герою симфонію. Прометей став одним з вічних літературних образів, бо він здатний надихати на мужні вчинки. В історії чимало випадків, коли люди здійснювали зрада лише для того, щоб отримати матеріальні блага. Але були і ті, хто йшов на вірну загибель, не відступав з наміченого шляху. Письменники та поети, що описують подібні ситуації у своїй творчості, нерідко вдавалися до алюзії на міфологічну історію про самовіддану титані.