Сюжет романа «Приключения Оливера Твиста» выстроен таким образом, что в центре внимания читателя оказывается мальчик, который столкнулся с неблагодарной действительностью. Он сирота с первых минут своей жизни. Оливер не только был лишен всех благ нормального существования, но и рос очень одиноким, беззащитным перед несправедливой участью.
Поскольку Диккенс относится к писателям-просветителям, то он никогда не акцентировал внимание на нечеловеческих условиях, в которых жили бедняки того времени. Литератор считал, что не так страшна сама бедность, как безразличное отношение других людей к такой категории людей. Именно из-за подобного неправильного восприятия обществом и страдали бедняки, поскольку они были обречены на вечные унижения, лишения и скитания. Ведь работные дома, создание которых задумывалось для обеспечения простых людей кровом, едой, работой, скорее напоминали тюрьмы. Неимущих разлучали с семьями и заключали туда насильно, очень плохо кормили, заставляли заниматься непосильным и бесполезным трудом. В результате они просто медленно умирали голодной смертью.
После работного дома Оливер становится учеником гробовщика и жертвой издевательств приютского мальчика Ноэ Клейпола. Последний, пользуясь своим преимуществом в возрасте и силе, постоянно унижает главного героя. Оливер бегством и попадает в Лондон. Как известно, такие дети улицы, судьба которых никого не волновала, в своем большинстве становились отбросами общества – бродягами и преступниками. Они были вынуждены заниматься криминалом, чтобы хоть как-то прожить. А там царили жестокие законы. Юноши превращались в по и воров, а девушки зарабатывали на жизнь своим телом. Чаще всего они не умирали природной смертью, а заканчивали жизнь на виселице. В лучшем случае их ждало тюремное заключение.
Даже Оливера хотят вовлечь в преступный мир. Обычный мальчик с улицы, которого все прозывают Ловкий плут, обещая главному герою покровительство и ночлег в Лондоне, отводит его к скупщику краденого. Это крестный отец местных мошенников и воров Феджин.
В этом криминальном романе Чарльз Диккенс по-простому изобразил лондонское преступное общество. Он считал его неотъемлемой частью тогдашней столичной жизни. Но писатель попытался донести до читателя главную мысль о том, что душа ребенка изначально не склонна к преступлению. Ведь ребенок в его представлении олицетворяет собой незаконные страдания и душевную чистоту. Он просто жертва того времени. Именно этой идее посвящена основная часть романа «Приключения Оливера Твиста».
Но вместе с этим писателя волновал вопрос: что влияет на формирование характера человека, становление его личности? Природные задатки и происхождение (предки, родители) или все же общественная среда? Почему кто-то становится благородным и порядочным, а кто-то подлым и бесчестным преступником? Может ли он не быть бездушным, жестоким и подлым? Для того чтобы ответить себе на этот вопрос, Диккенс вводит в сюжетную линию романа образ Нэнси. Это девушка, которая попала в криминальный мир еще в раннем возрасте. Но это не помешало ей остаться доброй и отзывчивой проявлять сочувствие. Именно она пытается не допустить, чтобы Оливер стал на неверный путь.
Социальный роман Чарльза Диккенса "Приключения Оливера Твиста" - это истинное отражение наиболее злободневных и животрепещущих проблем современности. Именно поэтому данное произведение очень популярно среди читателей и со времени своего издания успело стать народным.
Із давніх давен постає
Питання людства: «Хто ми є?»
І «Звідки ми?», й «Куди йдемо?»
Про все це в 1 міфах ми вчимо:
Як із хаосу виник світ,
І як людський почався рід.
Існує версія стара
У єгиптян про бога 2 Ра ,
А у слов’ян же 3 Сварог -
Створив весь світ і весь народ.
Індійці ж всі, святі і грішні,
Уклінно Брахмі, Шиві й Вішну
Несуть подяки словеса
За землю, й воду, й небеса.
Та добре знаємо ми з вами,
Що предка нашого 4 Адама
Господь з ребра свого створив,
До раю двері всі відкрив,
Але Адам в нім не зумів
Робити те, що Бог велів,
Віддав спокусі перевагу
Й від Бога відвернув увагу.
Отак один-єдиний вибір
До пекла й раю робить вимір.
Цікаві міфи нам античні:
Боги й герої симпатичні
З дитинства нам усім знайомі,
Їх добре знають в кожнім домі:
Зірки, планети, і квітки,
Картини, статуї, книжки —
Хто в їхніх назвах не впізна
Богів античних імена?
І знов читають залюбки
Усі: й дорослі, й малюки, —
Як щастя прагнув для людей
Титан могутній 5 Прометей ,
Як людям зменшив він страждання,
І шлях відкрив їм до пізнання
Тираноборець нескорений —
Це приклад для людей священний
Найблагородніших ідей
Й самопожертви для людей.
То ж не згасімо той вогонь
Байдужим холодом долонь!
Та звивисті людські дороги,
І запорука перемоги —
Долати безліч перешкод,
Аби радів тому народ.
І подвиги усі 6 Геракла
(Аби лиш воля не зачахла
В душі людини назовсім) —
То приклад кращий нам усім!
А ще читаєм залюбки
Кумедні і смішні 7 байки —
Цікаві всі оті історії
Створив у формі 8 алегорії
Давним-давно мудрець
9 Езоп
Зашифрував мораль у ній він, щоб
У розповідках розважати,
Але водночас і повчати.
Він вчинки всі нещирі, ниці
Нам викрив в образі 10 Лисиці
І в легковажної 11 Цикади
Впізнаємо людські ми вади,
А Хліборобовії діти
Навчать, як в злагоді нам жити.
А потім в байці знову й знову
Звучить для нас Езопа мова,
І в алегорії тій самій
Напише Федр, а потім Бабрій.
(Причому вперше 12 Федр напише
Свої байки у формі вірша.)
І вже немов окрема сцена
Байка встає у 13 Лафонтена .
У ній і Леви, і Вовки
Себе картають залюбки.
Та їх провина лиш зросла
Для кари бідного 14 Осла ,
І розсудити все тверезо
Нам до антитеза ,
Якою автор скористався,
Бо в байці тій він намагався,
Аби виразніші були
Оті прості й слабкі Осли,
Й могутні Леви, й всі чумні.
(Та хворі всі вони чи ні?)
Привабливо Езопа мова
Звучить у дідуся 16 Крилова .
У тих байках сумне життя
В нас викликає співчуття,
І хочеться, щоб грубий 17 Вовк
На всі віки зовсім замовк,
І бідолашного Ягняти
Не смів щоб більше він чіпати!
І щоби байка так впливала,
Що на землі б гріхів не стало,
Й полікували б наші вади
Всі мудрі байкарів поради!
Ще насолоду від читання
І 18 Чехова оповідання
Дарують кожному із нас,
Бо розповів він без прикрас,
Чому міняв в розмові тон
Городовик- 19 Хамелеон ,
І як принизився 20 Тонкий,
Дізнавшися, що чин — Товстий.
І гумор весь той делікатний
Для слуху нашого принадний,
З усім ми згодні, та хіба
Так легко вичавить раба,
Який живе в душі людській
Й несе свою печать на ній,
Доки прийде різдвяне чудо
І все на краще змінить всюди…
У все це 21 Діккенс вірив свято
І написав про це багато,
Натомість ми читати в змозі
Його « 22 Різдвяну пісню в прозі»,
І зовсім нам всім не байдуже,
Що станеться з героєм 23 Скруджем .
Ми раді, що 24 Ебенезер
Душею ще не зовсім вмер.
Ось так на нас усіх впливає
І душу, й розум розвиває
Художній твір і його автор.
То ж варто нам читати? Варто!
