Это был человек по фамилии Усатов. Его качества: услужливость, доброта, внимательность, отзывчивость. автор относится к гг сначала - с почтением, в конце - с опаской."Как специалист" главный герой пытался побрить рассказчика, настроить ему пианино, научить жену шить, провести электрический звонок, а в конце - лечить болезненную старуху, отсюда делаем вывод что человек неуверенный и не знает свое приназначение, не доводит свои дела до конца.Его работа заканчивалась разного рода неприятностями, потому что он безалаберный и ленивый.
Объяснение:
Объяснение:
Германн – один из основных персонажей социально-философской повести А. С. Пушкина «Пиковая дама», молодой офицер, мечтающий о крупном выигрыше. Это расчетливый и разумный человек, о чем говорят его немецкие корни. Отец оставил ему небольшое состояние, которым он дорожит, оттого и не играет в карты, чтобы не проиграться случайно. В самом начале повести он встречается на приеме у конногвардейца Нарумова, где наблюдает, как играют другие. В этот вечер там был и граф Томский, который рассказал удивительную историю своей бабушки, которая знала тайную комбинацию трех карт, гарантирующих выигрыш. Об этом пожилой графине поведал много лет тому назад знаменитый мистик Сен-Жермен. Никто из гостей не поверил в эту странную историю, кроме молодого Германна с богатым воображением. Он решил во чтобы то ни стало разузнать этот секрет у графини Томской.
Допитливість Гуллівера простежується упродовж усього твору: ".-а буваючи на березі, приглядався до побуту і звичаїв людей і водночас вивчав чужоземні мови..." Цьому герою притаманні такі риси як витривалість ("Перше речення, яке я вивчив, було прохання повернути мені волю. ...імператор відповідав, що це справа часу, що розв'язати її він може тільки у згоді з радою...") і великодушність ("...Полковник наказав схопити шістьох заводіяк... і віддати зв'язаних мені до рук я перерізав ножем нитки, якими він був зв'язаний і обережно спустив його на землю...").
Розум та винахідливість багато разів допомагали Гулліверу під час цієї мандрівки: "...за три тижні я зробив великі успіхи у вивченні їхньої мови..."; "...умисно не підходив до берега, щоб мене не помітили з якогось ворожого корабля..."; "...Я сплів канат удвоє, щоб зробити його міцнішим і з тією ж метою поскручував залізні бруси втроє..."
Гуллівер з добротою та повагою ставився до інших. Він чемно поводився, коли був у полоні заслужив цим прихильність імператора Ліліпутії і симпатію більшості його підданих, хоч і міг би звільнитися та знищити цю державу і її маленьких людей.
Крім того, він погодився на всі умови звільнення, незважаючи на те, що деякі з них були не такі, як йому здавалося, почесні. Гуллівер запобіг нападу на Ліліпутію ворожої держави Блефуску.
Автор повісті зауважує, що Гуллівер мав добре виховання. І це підтверджується його мовою, розумною та культурною.
Частина вельмож та міністрів Ліліпутії прихильно ставилася до Гуллівера, і коли обговорювався акт обвинувачення, вони не виступали проти Гуллівера.
Дж. Свіфт показав Гуллівера як гідну людину. Порівнюючи його з ліліпутами, автор висміював претензії на світове панування англійських монархів, їхніх міністрів та царедворців, несправедливість суспільного життя у всій Європі.