Життя… У кожного воно різне. У когось воно радісне, яскраве, багате на події, емоції, враження, активне, а в декого — пасивне, тому сумне, неяскраве. Є люди, які переконані: якщо в житті щось не вдається, то таке життя нічого не вартує. У чому ж його сенс? Узагалі краще тоді не жити. Інші ж дотримуються думки, що життя — найвища цінність, і яким би воно не було, — це безцінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів.
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/vlasni-vislovlennya/3503-tvir-na-temu-golovne-v-zhitti-tse-same-zhittya-najvishcha-tsinnist-na-zemli Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Да стояла школа каменна, школа каменна да с оконцами.
Как в ту школу дети да захаживали,
Да на конях железных да заезживали.
Да в той школе чудо-дивной да звонок звенел,
На урок зазывал, зазывал да закликивал.
Красны девицы да добры молодцы во хоромы расходилися,
Расходилися да бегом разбегалися.
Как в хоромах тех закрытых бои начиналися,
Бои начиналися да не на живот, а на смерть.
Воевали те молодцы да девицы да с задачками,
С письменами сложными, да с речами иностранными.
Так взывали молодцы да девицы,
Так взмолилися: "Ой вы, гой еси, да учитель наш!
Низко до земли бьём челом мы вам.
Не снести нам эти ноши тяжкия, надорвёмся мы!"
А учитель-свет речь таку держал, слово молвил так:
"Ой вы, гой еси, да красны молодцы, ой вы, девицы, да златокудрые!
Без уроков этих будут глупыми, будут неучами ваши головы!
Свет - учение, тьма - мучение! Наберитеся ж вы терпения!"