Закрийте двері перед усіма помилками, і істина не зможе увійти.
Рабіндранат Тагор
Кожного дня, втомлений життям, Іван писав чергове домашнє завдання. Повторно розв’язував завдання з фізики і не міг осягнути думки викладача, чому його роботи такі незграбні. «Та чому усе завжди не так? Я ж ніби свої помилки виправив, переписав з зошита Олега, але не вірно. Коли цей чоловік зрозуміє, що я знаю фізику і вмію працювати з задачами?!» - думав учень. Він знову відкривав підручник,сумно вдивлявся у формули і мріяв, аби всі проблеми вирішувались самі собою.
Помилка… Зазвичай,ми робимо те, чого хочеться, не усвідомлюючи наслідків скоєного. У результаті ми розчаровані та пригнічені, у якомусь сенсі ненавидимо себе, але не обдумуємо за що. Байдуже де її допущено, але вона повинна бути зрозуміла та виправлена. Будь то не так вирішена контрольна, не вірна відповідь на уроці, погана звичка, що створила невелику сварку з другом, образа на батьків і все в цьому дусі, що точно повинно бути взірцем, що так робити не можна.
Та як би ми не хотіли, помилок не уникнути. Не позбутись тих низьких балів у щоденнику, поганого відношення у колективі, непорозуміння, якщо нічого не робити. От мій товариш Ваня все ж підійшов до Віктора Петровича та вияснив у чому причина поставленої шістки. Звісно, не приємно, коли говорять, що надто розсіяна, мрійлива, не дуже старанна людина, але краще хай говорять, аніж мовчать. Товариш повернувся додому і продовжив вчитись, звернув увагу на сказане вчителем і в нього усе вийшло. Як виявилось, він всього лиш користувався інформацією з конспекту однокласника, де потрібні формули були абсолютно не вірними.
Друзі, не бійтеся помилок. Без них не було б істини. Достатньо просто зуміти перебороти страх та виправити можливе: перепросити у мами, переробити вправу, порозумітись з коханою людиною. Ми вчимось на помилках, здобуваємо досвід та поглиблюємось у важку науку життя.
1) Эта пословица значит, что без друзей жизнь не так сильно полно событиями. 2)Эта пословица говорит, что не важно как человек одет, важно что он знает и умеет делать. 3)Эта пословица говорит, что не обладая элементарными знаниями своего дела, ты ничего сделать не сможешь. 4)Эта пословица говорит, что учится тяжело, а пользоваться приобретенными знаниями приятно. 5) Эта пословица говорит, что ленивому человеку никогда нет времени до дела и он придумывает оправдания лишь бы не делать чего-то. 6) Эта пословица говорит, что делая какое-либо дело, нужно отдыхать, но не забывать про дело. 7)Эта пословица говорит, что есть такие люди, которые могут разговаривать не о чем и эти разговоры тебе никогда не пригодятся. 8)Эта пословица говорит,поведение труса-смело ведёт себя со слабыми, но дрожит перед сильными. 9)Эта пословица говорит, что боятся какого-то дела и его последствий, то не начинать это дело.
«Для тех русских, которые покинули Россию после революции 1917 года, таким ключом, бережно хранимым, стала русская литература. Любовь к литературе оставленной родины была для них защитой и сохранением своего национального характера. Быть русским в эмигрантской среде означало почитать и знать литературу и культуру своей родной земли.
Книга К. В. Мочульского «Великие русские писатели XIX века» проникнута этой национальной чертой. Точнее даже, она придумана и написана, По признанию самих издателей, с целью воспитать русскую молодежь, рожденную в эмиграции, на которой лежала миссия — сохранить память о великой русской культуре, чтобы она была причастна к ней. [...]
Книга К. В. Мочульского «Великие русские писатели XIX века» (Париж, 1939) занимает особое место в его наследии. Как и все [предшествующие ей] работы, она демонстрирует огромную эрудицию автора, тонкос...
Люди вчаться на своїх помилках і помилках чужих
Закрийте двері перед усіма помилками, і істина не зможе увійти.
Рабіндранат Тагор
Кожного дня, втомлений життям, Іван писав чергове домашнє завдання. Повторно розв’язував завдання з фізики і не міг осягнути думки викладача, чому його роботи такі незграбні. «Та чому усе завжди не так? Я ж ніби свої помилки виправив, переписав з зошита Олега, але не вірно. Коли цей чоловік зрозуміє, що я знаю фізику і вмію працювати з задачами?!» - думав учень. Він знову відкривав підручник,сумно вдивлявся у формули і мріяв, аби всі проблеми вирішувались самі собою.
Помилка… Зазвичай,ми робимо те, чого хочеться, не усвідомлюючи наслідків скоєного. У результаті ми розчаровані та пригнічені, у якомусь сенсі ненавидимо себе, але не обдумуємо за що. Байдуже де її допущено, але вона повинна бути зрозуміла та виправлена. Будь то не так вирішена контрольна, не вірна відповідь на уроці, погана звичка, що створила невелику сварку з другом, образа на батьків і все в цьому дусі, що точно повинно бути взірцем, що так робити не можна.
Та як би ми не хотіли, помилок не уникнути. Не позбутись тих низьких балів у щоденнику, поганого відношення у колективі, непорозуміння, якщо нічого не робити. От мій товариш Ваня все ж підійшов до Віктора Петровича та вияснив у чому причина поставленої шістки. Звісно, не приємно, коли говорять, що надто розсіяна, мрійлива, не дуже старанна людина, але краще хай говорять, аніж мовчать. Товариш повернувся додому і продовжив вчитись, звернув увагу на сказане вчителем і в нього усе вийшло. Як виявилось, він всього лиш користувався інформацією з конспекту однокласника, де потрібні формули були абсолютно не вірними.
Друзі, не бійтеся помилок. Без них не було б істини. Достатньо просто зуміти перебороти страх та виправити можливе: перепросити у мами, переробити вправу, порозумітись з коханою людиною. Ми вчимось на помилках, здобуваємо досвід та поглиблюємось у важку науку життя.