ответ: пишу про детство
Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».
Когда я приезжаю в деревню , первой мыслью приходит мне в голову это пойти купаться на речку . Когда я отправляюсь туда, по дороге мне встречаются необыкновенные красивый пейзажи. Сначала идут частные дома , различаются они по своей форме , цвету и обстановкой . От туда часто доносятся разговоры старушек разговаривающих на веранде . После домов идет лес и лесная Дорожка .По бокам этой дорожки растут хвойные деревья , а ноги постоянно спатыкаются об их большие корни .всегда слышится голоса птиц , сидящих на ветках.уже подходя к речки начинаются поляны на каторых растут полевые цветы.
Жил был парень Илья. На его участь выпала нелегкая доля, он схоронил всех своих родных. От его бабушки Лукерьи ему досталось в наследство полное решето перьев.
Перед смертью бабка дала ему наставления, чтобы он не гнался за богатством, так как оно приносит одни расстройства. Пока Илья хоронил бабку все, что осталось в его доме растащили, осталось всего три перышка. Он их на шапку пристроил, как память о бабке.
Илья уже около семи лет работал. Дорога на работу была долгая, поэтому он решил пойти по болоту, чтобы сократить путь. Он вышел на поляну, там он увидел колодец. Увидел он как из воды худая старушка вышла, вся в синем и глаза её тоже синие были.
Илья слышал, что эта старуха охраняет колодец, в котором много богатств. Несмотря на запугивания старухи, парень обещал прийти снова. На работе Кузька, который завидовал ему, украл его три перышка. Он стал поглядывать за Ильей и пошел за ним к колодцу. Он услышал, как бабка сказала Илье приходить в месячную ночь, она покажет ему богатства. Кузька слышал все это и решил опередить Илью. С тех пор Кузька пропал.
Пошел Илья к колодцу, стала ему бабка предлагать подносы с драгоценностями, он отказался. Не мог он унести столько богатств. Тогда обернулась бабка девушкой прекрасной. Поднесла Илье решето с ягодами и с тремя перышками. Взял Илья, а когда пришел домой ягоды превратились в камни драгоценные. Но не радовало Илью богатство. Из его мыслей юная красавица не выходила.
Вернулся он на поляну, там он увидел похожую девушку. Стали они жить вместе, но жизнь их продлилась не долго. Оба умерли по причине слабого здоровья.
Сказка учит тому, что не в богатстве счастье. Прежде всего нужно иметь богатую душу.