Петрусь народився в багатій родині поміщика. З народження він був сліпим. Мати, дізнавшись про сліпоту Петруся, намагалася оточити сина зайвою опікою і увагою. Вона прагнула балувати його, пестити і леліяти. Але дядько Петруся, Максим, що втратив на війні ногу, зажадав, щоб до хлопчика не виявляли «дурну дбайливість». На думку Максима, Петрусь повинен був сам пристосовуватися до життя. І надалі дядько залишався суворим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв Петрусеві відчувати свою неповноцінність. Герой з дитинства займався музикою, розвиваючи і збагачуючи свій духовний світ. Петрусь виріс повноцінним, духовно багатим і талановитою людиною. Він став музикантом. До свого першого концерту він пройшов тяжкий шлях, на якому були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Максиму, Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов'язані зі сліпотою. Герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям. Окрім того, Петрові пощастило, що він зустрів Евеліну. Дівчина покохала його і вийшла за нього заміж. Отже, він щасливий ще й тим, що пізнав кохання, має сім'ю, маленького сина, який народився зрячим. У нього попереду щасливе майбутнє.
Анализ произведения нам понять, что Пушкин написал довольно злободневную книгу. Однако Белинский, например, назвал ее мелодраматичною, а Дубровского героем, который не вызывает сочувствия. С другой стороны, критик высоко оценил достоверность, с какой Пушкин изобразил Троекурова и помещичий быт своего времени. П. Анненков отмечал, что роман имеет романтический конец, несообразный с его содержанием, но описанные характеры отличаются особой психологичностью и достоверностью. А. Григорьев также подчеркивал жизненность описанной ситуации и реалистичность персонажей. - Читайте подробнее на FB.ru: http://fb.ru/article/285183/dubrovskiy-analiz-proizvedeniya-i-ego-soderjanie
