Объяснение:
Автор пише, що від товстого «пахло хересом і флердоранжем», тобто дорогим вином і парфумами, а від тонкого — «шинкою і кавовою гущею». У XIX ст. небагаті чиновники, купці та міщани, щоб не витрачати гроші в дорозі, зазвичай брали із собою з дому шинку. А дешеві сорти кави, яку, очевидно, щойно випив герой, мали забагато кавової гущі, тобто відходів цього напою. І уважний читач за цими деталями-натяками бачить, що товстий і тонкий — птахи різного польоту.Цікавою деталлю є й те, як тонкий розмовляє. Щойно він дізнався, що його шкільний товариш є таємним радником (а це приблизно відповідає посаді сучасного міністра), як його розмова різко змінюється. Спочатку він звертається до товстого на «ти», пригадує дитинство і розповідає про своє життя, використовуючи звичайну й доречну в цій ситуації розмовну лексику. Коли ж тонкий дізнається про високу посаду товстого, його мовлення миттєво й різко змінюється. До свого шкільного товариша він запопадливо звертається на «ви», вживає книжково-канцелярські штампи, неначе вони не на вокзалі, а в офіційній обстановці: «Милостива увага вашого превосходительства… ніби життєдайна волога…»До багатьох слів додає «с»: «приємно-с», «хі-хі-с», «ви-с». Цим тонкий хотів підкреслити своє особливе шанування високого чину товстого.
Усе в житті людини має важливе значення, навіть найменша дрібничка. Здавалося б, звичайнісінький собі жест, посмішка чи вираз обличчя... Але скільки цікавої інформації про людину вони можуть повідомити оточуючим. Те ж саме можна простежити і в літературі. Розкрити краще зміст твору допомагає художня деталь. Це один із Засобів, що допомагає письменнику створити чіткий образ, точно змалювати якийсь предмет, явище або характер персонажа. Приміром, художню деталь використовував у своїх творах видатний російський письменник Антон Павлович Чехов, якого по праву вважають неперевершеним майстром оповідання. Саме використання художньої деталі робить його твори такими цікавими та зрозумілими.
Стихотворение «Тучи» относится к позднему периоду творчества М. Ю. Лермонтова. Оно было написано поэтом в апреле 1840 года, перед второй ссылкой на Кавказ, вызванной дуэлью с сыном французского посла де Баранта. По свидетельству очевидцев, Лермонтов написал стихотворение в день отъезда из Петербурга, на квартире у Карамзиных, где прощался с друзьями. На его написание поэта, тосковавшего при мысли о скорой разлуке с родиной и друзьями, вдохновили плывшие над Невой и Летним садом тучи. Стихотворение стало завершающим в сборнике, опубликованном в 1840 году. В произведении, написанном в тот период творчества, когда Лермонтов стремился преодолеть отчуждение между личностью и окружающим миром, нашли отражение центральные для его лирики темы одиночества и свободы. Поэт изображает страдания лирического героя, не по своей воле ставшего изгнанником.Композиционно стихотворение состоит из трех строф-четверостиший и построено на приеме сравнения. Лирический герой ощущает свое внутреннее родство с бегущими по небу тучами, сравнивая себя с ними в первой строфе: «Мчитесь вы, будто как я же, изгнанники». Образ туч - «вечных странников» придает особую пронзительность звучащему мотиву изгнанничества: нет силы, которая могла бы остановить вечное движение космически одиноких туч по небу. В своем воображаемом диалоге с тучами лирический герой видит себя таким же странником, бредущим в полном одиночестве по своей жизненной дороге.