В сказке-были «Кладовая солнца» писатель с фантастических историй и персонажей стремился утвердить простые жизненные заповеди: необходимо проявлять внимание к природе и к человеку, важно приобретать жизненный опыт, каждый человек должен понимать и ценить красоту. Сказка-быль дает нам новые важные знания о жизни, наполняет наши сердца любовью к природе, стремлением беречь ее красоту.
В «Кладовой солнца» автор рассказывает сказочную историю, которая произошла с братом и сестрой — Митрашей и Настей, когда они решили пойти в лес за клюквой. Эта «кислая и очень полезная для здоровья ягода клюква растет в болотах летом, а собирают ее поздней осенью» . Митраша помнил, как отец его поучал когда-то: «…по солнцу в лесу ты ориентироваться не сможешь, пойдешь наугад — ошибешься, заблудишься… » Поэтому, собираясь в путь, прихватил с собой сумку с компасом. Во время своего путешествия дети попали на само Блудово болото, о котором в народе давно ходили легенды. Считалось, что «лет двести тому назад ветер-сеятель принес два семечка: семя сосны и семя ели. Оба семечка легли в одну ямку возле большого плоского камня… » С тех пор ель и сосна растут вместе. И, когда ветер качает деревья, ель и сосна стонут на все Блудово болото, словно живые существа.
.
Объяснение:
Цитатна характеристика Омелька Кайдаша
"Ніби намальований на чорному полі картини, сидів Кайдаш в білій сорочці з широкими рукавами. Кайдаш стругав вісь. Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною".
Марусі:
"Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на їй було чистеньке, неначе нове".
"Вона дуже церемонилась і була прохана. Пробуваючи на службі в панів, вона набралась од їх чимало пишання"
Карпо:
"Карпо був білявий, але волосся на його голові з вершечка було трохи рудувате".
"Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались".
лаврін:
"«Який гарний парубок, хоч і білявий, які в його веселі очі» — подумала дівчина, поглядаючи скоса на Лавріна"(Мелашка про Лавріна).
Цитатна характеристика Мотрі Довбишівни
"Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю. Сонце било на Мотрю косим промінням, освічувало її з одного боку, обливало жовтогарячий кісник на голові та червоне намисто на шиї".
"Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона в своïй розмовi несамохiть вкидала слова пiсень"