Дібрати цитати до образу Фауста можна такі:
Самохарактеристика власних розумових здібностей: «До краю всіх наук дійшов – Уже я й лікар, і правник, І, на нещастя, богослов... Ну і до чого ж я довчивсь? Як дурнем був, так і лишивсь.»
Прагнення до знань відкриває в ньому тягу до чарів: Тому-то й почав я ворожити, – Чи не одкриє духів міць Мені одвічних таємниць…».
Досягення Фауста в науці досити великі: «Хоч маю докторське звання І десять років навмання Туди й сюди, навкрив-навкіс Воджу я учнів своїх за ніс».
Господь про Фауста: «Він мій раб!», «Він поки що у мороці блукає, Та я вкажу йому до правди вхід, Бо знає садівник, як деревце плекає, Який від нього буде цвіт і плід».
Хоче врятувати кохану Маргариту: «Йдемо! Довірся! Не тягни».
Из повести временных лет.
«По́весть временны́х лет» (др.-рус. Повѣсть врємѧнныхъ лѣтъ, также называемая «Первоначальная летопись» или «Несторова летопись») — наиболее ранний из дошедших до нас древнерусских летописных сводов начала XII века. Известен по нескольким редакциям и спискам с незначительными отклонениями в текстах, внесёнными переписчиками. Был составлен в Киеве.