Произведение кладовая солнца-удивительное произведение. Оно начитается с повествования о двух детях которые стали сиротами. Их отец погиб на Отечественной войне, а мама умерла от болезни. Настя и Митраша были похожи внешностью. Настю за ее веснушки называли «Золотой Курочкой», а брата из-за его взбитого тела – «Мужичком в мешочке». Сначала детям соседи и дальние родственники, а потом дети научились всему сами. Двенадцатилетняя Настя рано вставала и хлопотала по хозяйству. Митраша, которому было чуть больше десяти лет, умел делать деревянную посуду, иногда выручал за нее кое-что, участвовал в общественных собраниях и работах. Митраша был мальчиком довольно упрямым. Если он был в чем-то убежден, то переспорить его было невозможно. Настя во всем берет пример с покойной матери: она вспоминает, как мама ходила за грибами и обвязывает через плечо полотенце, чтобы большой вес клюквы не резал ей плечо. Когда дети пошли за клюквой Митраша решил свернуть по тропинке. Настя же пошла длинным путем. Когда настя дошла до палестинки жадность охватила ее. Она собирала и не могла остановиться. Пытаясь поделиться с собакой хлебом, Настя наконец вспомнила о Митраше. Девочка громко позвала брата, но, не услышав унесенный ветром ответ, присела возле корзины и заплакала. Вспомнив о зайце, Травка побежала за ним дальше. Голодный Митраша тут же сообразил, «что все его будет в этом зайце». Мальчик притаился в кустах можжевельника. Сюда же Травка погнала зайца, и прибежал на лай собаки Серый. Увидев волка в пяти шагах от себя, Митраша выстрелил в него и убил.
Настя, услышав выстрел, закричала. Митраша позвал ее, и девочка прибежала на крик. Ребята развели костер и сделали себе ужин из пойманного Травкой зайца.
Переночевав на болоте, дети вернулись утром домой. В деревне сначала не верили, что мальчик смог убить старого волка, но вскоре сами в этом убедились. Собранную клюкву Настя отдала эвакуированным ленинградским детям. За два следующих года войны Митраша «вытянулся» и повзрослел.
Произведение кладовая солнца заставляет задуматься над семейными ценностями.
Степан Руданський цікаві факти
Народився Степан Руданський 6 січня 1834 року на Вінниччині у селі Хомутинці в родині попа. Мав трьох братів – Григорія, Олександра та Юхима. Батько мріяв про те, що Степан став священиком і віддав його до духовної семінарії.
Але у юного семінариста Руданського було інше дуже цікаве захоплення – він любив бувати на ярмарках, на вулицях серед простих людей. Там він з захопленням слухав їхню мову, записував різноманітні історії, прислів’я, приказки, бувальщини, пісні. У хлопця не лежала душа до попівства, він мріяв стати видатним лікарем.
У 1852 році, перебуваючи в Кам’янці-Подільському 19-річний Руданський упорядковує два рукописні зшитки українських народних пісень, які він зібрав на Поділлі. Перший том містить пісні любовного характеру, а другий – це зібрання козацьких, весільних рекрутських пісень та щедрівок.
Не дивлячись на протест батька Степан вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії. У Петербурзі Руданський зблизився з гуртком українських письменників, що готував журнал «Основа». Це склало на нього неабияке враження. Він починає розмовляти та писати йому українською. Батько відмовлявся говорить з ним на українській і навіть сказав, щоб Степан йому зовсім не писав листи, а якщо й писав – то тільки російською.
Закінчивши академію Руданський одержує звання повітового лікаря і дозвіл працювати у Криму. У 1861—1873 роках він працює міським лікарем у Ялті, а також лікарем у маєтках самого князя Воронцова.
У Кам’янці-Подільському відбулося становлення Степана як поета. Крім збору і літературної обробки народних пісень, він написав яким сам він дає оригінальну назву – «Байки хатні», «Небилиці: «Два трупи», «Вечорниці», «Упир», «Хрест на горі», «Розмай». dovidka.biz.ua Там він пише також ліричну поезію, пронизану прекрасним почуттям кохання.
Вперше почав друкуватись у петербурзьких журналах «Основа», «Русский мир», «Искра», та приготував до друку збірку поезій «Нива». Але друкуватися українською мовою у російських видання було дуже складно, а свої видавництва дуже прискіпливо ставилися до творів поета. Збірка «Нива» так і не була видана тоді в Україні. У 1861 році, врешті-решт петербурзький цензурний комітет дає дозвіл на її видання. Але за браком коштів вона не була видана і в Петербурзі.
Плідно працюючи лікарем у Ялті в нього майже не залишається часу на творчість. Переважно він займається перекладами на українську. Але зазнавши гоніння за свою любов до української мови, небажання місцевих видавництв друкувати його твори, Руданський поступово відходить від літературної справи. Останньою крапкою на шляху творчості стали доноси на службі, побоюючись звільнення він остаточно полишає писати.
Объяснение:
Трохи більше фактів ,але надіюся до
Я не знаю но скорей всегоэто мб памяти а что с ними и не было непонятно как это можно сделать и сколько стоит доставка в Москву