антастичне і реальне в баладі "Причинна" (2 варіант)
Шкільний твір
Надіслати Розповісти Цвірінькнути
Т. Г. Шевченко розпочинав свій творчий шлях як поет-романтик. Для періоду романтизму в українській літературі характерним було звертання до надбань усної народної творчості. У цей час ігається така тенденція, як запозичення мотивів, образів фольклору, навіть переспів окремих народних жанрів. Так, в епоху романтизму почесне місце серед жанрів посідала балада. Тому, мабуть, одним із перших творів Тараса Шевченка є балада "Причинна".
Розпочинається твір зображенням буряної ночі на Дніпрі. Пейзаж тут виконує функцію увертюри, що задає тональність художньому творові. Вже На початку твору читача охоплює тривожний настрій і передчуття чогось незвичайного.
Через прийом контрасту змальовує автор постать головної героїні: "Біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає". Цією невизначеністю "щось біле" поет спочатку посилює тривогу, але потім пояснює і, більше того, зразу акцентує увагу на психічному стані дівчини:
То дівчина ходить,
Й сама не зна (бо причинна),
Що такеє робить.
Так ворожка поробила.
Ніби сама героїня розповідає про свою сирітську долю, про своє кохання, переживання, звернення до ворожки. Але насправді дівчина нічого не говорить, не чує, вона живе у власному світі фантазії, бо "отаку-то їй причину ворожка зробила!" У ліричних відступах автор розкриває психічний стан дівчини, її романтичну натуру, глибину почуттів. Картина загибелі дівчини подана в фантастичному плані:
Кругом дуба русалоньки
Доброта-это важное, нужное качество, без которого человек не может называться человеком. В этом слове забота и ласка, тепло и любовь. Стремление прийти на живет в сердцах многих людей. Добрые дела и поступки красят человека, сближают людей. Совершая их, человек находит новых друзей. Научиться быть добрым очень трудно! В наше время доброта утратила свою силу. Люди перестали ценить друг друга. В суматохе будних дней люди перестали ценить и уважать друг друга. Бурная жизнь больших городов вселяет в сердца людей равнодушие и безучастность. Но надо остановиться и посмотреть вокруг! Надо спросить у себя: » А чем я согреваю планету?» Если вы не замечаете людей, то не замечают и вас. И если вы, то будут и вам. Все в мире взаимосвязано, ну а точнее, что посеешь, то и пожнешь. Нельзя заставить человека быть добрым, у него должно быть доброе сердце. Ведь надо стремиться всегда и во всем быть полезным людям, не стоять равнодушно в стороне.
Сын
На первой странице повести "Судьба человека" ы знакомимся с двумя героями. Один из них-мальчик Ваня.
Мальчик, судя по росту, был лет пяти, шести, не больше. Отец у него был шофер грузовой машины. Ваня был доверчивым мальчиком. Когда автор стал спрашивать мальчика, Ваня посмотрел своими светлыми как небушко глазами чуть-чуть улыбаясь. Пожимая рукуВане, автор заиетил что у Вани розовая холодня ручонка. Мальчик был одет просто, но добротно. И в том, как сидели на нем искусно сшитые сапожки, все выдавало материнский труд.
Ваня был застенчивым, доверчивым, добрым мальчиком. Можно предположить что мужчина воспитывавший с такой любовью Ваню был не родным отцом.