Зі смертю останнього Галицько-Волинського князя Юрія ІІ (Болеслава Тройденовича) в 1340 р. (сам походив із Мазовії в Польщі, на престол втрапив у 1325 р., оскільки був одружений з правнучкою Данила Галицького – Марією Юріївною) бояри запросили правити литовського князя Любарта Гедиміновича. Але йому підкорилися лише волинське боярство, тоді як галицьке залишалося традиційно опозиційно налаштованим.
В цей час зросли територіальні апетити держав-сусідів і за землі Галичини і Волині почалася боротьба між Польщею, Угорщиною і Литвою. Внаслідок цієї боротьби у 1377 р. Галичина і Холмщина опинилися під владою ставленика угорського короля, а Волинь – під владою литовської династії. У 1387 р. Галичина і Холмщина були загарбані польською короною.
В повести «О разорении Рязани Батыем» говорится о том, что страна должна быть сплоченной. Во время вторжения хана Батыя князь Рязани направил своего посла к владимирскому князю Георгию Всеволодовичу. Однако тот отказался соседям и сказал, что будет самостоятельно сражаться с врагами. В итоге Рязань пал, а вся семья князя была перебита.
Но в истории остались имена великих Ингваря Ингоровича и Евпатия Коловрата, которые поспешили на уже после поражения. Они сразились с врагами, хотя их численность была очень мала, и сумели отбить неприятеля.
Жанр: повесть, мистика.
Количество страниц: 128