По задали вступление ; 3)проблемы произведения писателей эпохи классицизма какие проблемы поднимаются в произведениях? "державин фелица" карамзин „ бедная лиза " (актуальны ли? )
У тисяча вісімсот сорок п'ятому році Кобзар подорожував Україною. Поетові довелося побачити неймовірні страждання народу, зростання невдоволення серед селян. Прикро було Тарасові Шевченку гати, як українські пани, надівши маски "лібералів", знущаються над людьми. Вони на словах розуміють і люблять народ, але довести це справами, відмовитись від своїх привілеїв пани не здатні.
Коли Шевченко став відомим поетом, пани не раз за його до себе, неначе якусь дивину. І, перебуваючи на панських бенкетах, Кобзар мав змогу зблизька роздивитися справжнє обличчя псевдонародолюбців, які навіть їздили за кордон, але привезли "великих слів велику силу, та й більш нічого". У творі "І мертвим, і живим..." Шевченко звертається до всіх синів України; рядки цього послання схожі на заповіт, хоча вірш з такою назвою був написаний поетом трохи згодом.
Незнання своєї історії — найтяжчий гріх для народу, говорить Т. Шевченко. І Великий Кобзар гнівно засуджував зневажливе ставлення "малоросійської" інтелігенції до власної історії, до культурної спадщини рідного народу:
... Колись будем
І по-своєму глаголить,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже...
Історія українського народу уявляється поетові сліпою калікою, старою матір'ю, яку "землячки" віддають на виучку за кордон. Натомість Т. Шевченко закликає своїх земляків жити власним розумом, а не чужим:
Учітесь, читайте, і чужому научайтесь,
й свого не цурайтесь.
Так, треба вчитись в інших народів, брати від них все краще, що у них є, але це навчання має бути осмисленим, має нашаровуватися на своє, національне знання і вміння, не повинне замінювати дитині батьківську науку, отриману від предків.
Поет завжди підтримував ідею об'єднання слов'янських народів: "нехай нерозмежованою останеться навіки од моря до моря — слов'янська земля". Але Т. Шевченко хотів бачити рівноправною таку сполуку. Тому Великий Кобзар засуджує "слов'янофілів" і їхні заклики до об'єднання народів під владою російського монарха.
Т. Шевченко закликає українців переглянути свою історію заново, прочитати її, не оминаючи жодної подробиці, бо тільки за такої умови можна буде дати відповідь на запитання:
... Що ми?..
Чиї сини? Яких батьків?
Ким? За що закуті?..
Серце поета непокоїть те, що
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Багато хто з нас перестав гордитися тим, що ми — діти великої нації:
Українці мої. То вкраїнці ми з вами,
чи як?
Чи в могилах і вмерти судилось
нам ще від Тараса?
Чи в могили й забрати судилось
нам наш переляк,
Що згнітив нашу гідність до рівня вторинної раси?
В. Баранов
Проблеми відродження і збереження національної культури актуальні й зараз.
Т. Шевченко твердо вірив, що серед інтелігенції, є й такі люди, які готові все віддати служінню народові; це до них Великий Кобзар звертався з проханням:
Обніміте брати мої,
Найменшого брата...
Молю вас, благаю!
Отже, в поемі "І мертвим, і живим..." Тарас Шевченко викриває насамперед кріпосників-"лібералів", засуджує схиляння перед усім чужоземним і зневагу до вітчизняного, закликає освічені кола дворянської інтелігенції зблизитися з народом. Таким чином він піднімає болючу для України проблему національного самозбереження.
После того,как Дубровский скрылся за границу,он в теченние двух лет жил во Франции,благо французский язык он знал идеально.. Заработав какие-то деньги,он занялся карточными играми,в чем преуспел.Живя в Париже,он никогда не забывал о Маше пять лет...И Дубровский вернулся на родину,где узнал,что Троекуров умер,потому что,чем старше он становился, тем больше понимал,что виновен в смерти своего лучшего друга,с которым провел много прекрасных часов,больше вспоминая о совместной охоте. Понял,что он виновен в несчастии своей дочери Маши,понял,что это он незаслуженно оставил Дубровского-младшего без жилья. Он обратился в суд,чтобы Дубровского Владимира больше не преследовали,заплатив за это огромные деньги. Все воспоминания его подкосили и он скончался.Князь Верейский уже год,как прикован к постели,дни его сочтены. Маша стала еще прекраснее.Она очень обрадовалась встрече с Дубровским. Наконец они были счастливы.
У тисяча вісімсот сорок п'ятому році Кобзар подорожував Україною. Поетові довелося побачити неймовірні страждання народу, зростання невдоволення серед селян. Прикро було Тарасові Шевченку гати, як українські пани, надівши маски "лібералів", знущаються над людьми. Вони на словах розуміють і люблять народ, але довести це справами, відмовитись від своїх привілеїв пани не здатні.
Коли Шевченко став відомим поетом, пани не раз за його до себе, неначе якусь дивину. І, перебуваючи на панських бенкетах, Кобзар мав змогу зблизька роздивитися справжнє обличчя псевдонародолюбців, які навіть їздили за кордон, але привезли "великих слів велику силу, та й більш нічого". У творі "І мертвим, і живим..." Шевченко звертається до всіх синів України; рядки цього послання схожі на заповіт, хоча вірш з такою назвою був написаний поетом трохи згодом.
Незнання своєї історії — найтяжчий гріх для народу, говорить Т. Шевченко. І Великий Кобзар гнівно засуджував зневажливе ставлення "малоросійської" інтелігенції до власної історії, до культурної спадщини рідного народу:
... Колись будем
І по-своєму глаголить,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже...
Історія українського народу уявляється поетові сліпою калікою, старою матір'ю, яку "землячки" віддають на виучку за кордон. Натомість Т. Шевченко закликає своїх земляків жити власним розумом, а не чужим:
Учітесь, читайте, і чужому научайтесь,
й свого не цурайтесь.
Так, треба вчитись в інших народів, брати від них все краще, що у них є, але це навчання має бути осмисленим, має нашаровуватися на своє, національне знання і вміння, не повинне замінювати дитині батьківську науку, отриману від предків.
Поет завжди підтримував ідею об'єднання слов'янських народів: "нехай нерозмежованою останеться навіки од моря до моря — слов'янська земля". Але Т. Шевченко хотів бачити рівноправною таку сполуку. Тому Великий Кобзар засуджує "слов'янофілів" і їхні заклики до об'єднання народів під владою російського монарха.
Т. Шевченко закликає українців переглянути свою історію заново, прочитати її, не оминаючи жодної подробиці, бо тільки за такої умови можна буде дати відповідь на запитання:
... Що ми?..
Чиї сини? Яких батьків?
Ким? За що закуті?..
Серце поета непокоїть те, що
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Багато хто з нас перестав гордитися тим, що ми — діти великої нації:
Українці мої. То вкраїнці ми з вами,
чи як?
Чи в могилах і вмерти судилось
нам ще від Тараса?
Чи в могили й забрати судилось
нам наш переляк,
Що згнітив нашу гідність до рівня вторинної раси?
В. Баранов
Проблеми відродження і збереження національної культури актуальні й зараз.
Т. Шевченко твердо вірив, що серед інтелігенції, є й такі люди, які готові все віддати служінню народові; це до них Великий Кобзар звертався з проханням:
Обніміте брати мої,
Найменшого брата...
Молю вас, благаю!
Отже, в поемі "І мертвим, і живим..." Тарас Шевченко викриває насамперед кріпосників-"лібералів", засуджує схиляння перед усім чужоземним і зневагу до вітчизняного, закликає освічені кола дворянської інтелігенції зблизитися з народом. Таким чином він піднімає болючу для України проблему національного самозбереження.