Древние греки были деятельным и энергичным народом, не боявшимся познавать реальный мир. Безграничная жажда познания пересиливала их страх перед неизвестной опасностью. Само создание мифов было первым шагом человека к творчеству и познанию самого себя. Постепенно из разных сказаний, зародившихся в различных областях греческой земли, сложились целые циклы о судьбах героев и о богах, которые им покровительствовали. Древнегреческие боги были во всем подобны людям: добры, великодушны и милостивы, но в то же время зачастую жестоки, мстительны и коварны. Почему же именно греческие мифы легли в основу общечеловеческой культуры и глубоко проникли в представления и образ мыслей современного человека? Художников, поэтов и скульпторов привлекала прежде всего глубина и художественность мифических образов. Но, по-видимому, не только в этом следует искать объяснение той силы воздействия на людей, которую несла в себе греческая мифология. Она возникла как попытка древних объяснить появление жизни на Земле, причины стихийных явлений природы, перед которыми человек был бессилен, определить его место в окружающем мире.
Коли сонце розтопило чорний зернистий сніг і з брудної води випливли накопичені за зиму відходи людського житла – старина, кістки, бите скло, – і в повітрі піднявся гармидер запахів, у якому найсильнішим був сирий і солодкий запах весняної землі, у двір вийшов Геня Піраплєтчиков. Його прізвище писалося так безглуздо, що з того часу, як він навчився читати, він відчув її як приниження. Крім цього, у нього від народження не ладилося з ногами, і він ходив дивною, підскакуючою ходою. Крім цього, у нього був завжди закладений ніс, і він дихав ротом. Губи сохнули, і їх доводилося часто облизувати. Опріч цього, у нього не було батька. Батьків не було у половини хлопців. Але на відміну від інших Геня не міг сказати, що його батько загинув на війні: у нього батька не було взагалі. Все це, разом взяте, робило Геню дуже нещасною людиною.
