Доброта – это проявление искренних чувств, желание другому человеку, причём не требуя за это благодарности. Я думаю, что в нашем мире очень много жестокости и зла, поэтому истинную доброту в наше время встретить тяжело. Проявление добра со стороны нынешнего человечества чаще всего ложно, так как современные люди готовы пойти почти на всё ради выгода или славы. Следовательно, далеко не каждый поступок можно назвать проявлением истинной, то есть бескорыстной, доброты.Добро – это тот или иной поступок человека, направленный на благо другого. А зло – это действие, направленное на ущерб другого. К сожалению, люди не могут обойтись без зла в своей жизни. Это, конечно, огорчает. Но в мире, конечно, очень много и добрых людей.
Противостояние добра и зла началось со времён зарождения человечества и продолжается до сих пор. Некоторые люди совершают добрые поступки, а некоторые – злые, и человечество на протяжении многих веков пытается понять, что хорошо, а что плохо. Они всегда стараются другим и их добро в итоге непременно к ним возвращается.
Отметьте лучшим решением и поставьте сердечко
Фее́рия-Театральная пьеса сказочного содержания
Объяснение:
Фее́рия (фр. féerie, от fée — «фея, волшебница») — французский театральный жанр, отличительными признаками которого являются фантастические сюжеты и зрелищные визуальные эффекты, в том числе пышные декорации и механические сценические эффекты.Феерия совмещает музыку, танцы, пантомиму и акробатику, а также магические преобразования, созданные дизайнерами и техниками сцены, чтобы создать сценическое действо с чётко определённой мелодраматической моралью и широкой демонстрацией сверхъестественных элементов. Жанр развивался с начала 1800-х годов и стал чрезвычайно популярным во Франции на протяжении XIX века повлияв на развитие бурлеска, музыкальной комедии и кино.
Если можно лучший ответ?
пушкін у посвяті назвав твір *евгеній онегин* «вільним романом». і справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,— свобода. вона відчувається в усьому. вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. а між тим, роман — подвижницька праця, подвиг семи років. яка складається з тисяч віршових рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. у романі «євгеній онєгін» представлені всі рівні російського життя: тут і вищий світ петербурга, і дворяни-самітники, і провінційне товариство, і кріпаки ленських, і громадське життя (театр, ), і приватний, сімейний побут, і народні гадання, і «золота молодь», і селянин, що їде до міста, і різноманітні картини природи. енциклопедичне охоплення російської дійсності стало можливим завдяки особливому прийому — наявності образу автора. автор-оповідач виступає в різних особах: він друг і хороший знайомий онєгіна, покровитель і захисник тетяни, поет, що експериментує з новими принципами зображення дійсності, він свідок подій, що відбуваються в романі. образ автора сприяє розширенню часових і просторових меж роману, створює атмосферу вільної сюжетної та композиційної активності. автор звертається до читачів, скеровує їхню увагу, пояснює події, тобто налагоджує взаємодію автора й читача. іноді автор, як політик, звертає увагу на причину розорення поміщиків, збіднення селян. розуміє, що не можна старими вийти з економічної кризи, розмірковує про демократизм заходу. його цікавить і стан сучасної йому освіти, і доля жінки в суспільстві. автор не скутий заданою темою, він вільний у своїх роздумах і тому є цікавим співрозмовником. онєгін — характер індивідуальний. розкрити саме індивідуальність онєгіна пушкіну є принцип контрасту. онєгін не тільки протиставляється «світу», але й героям, близьким до нього,— ленському, тетяні. на принципі контрасту будував пушкін і образ тетяни. романом «євгеній онєгін» розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. проблема, яку поставив пушкін у романі,— людина й сучасність, «герой сучасності» — стане однією з провідних у російській літературі хіх століття.