«Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду» Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години». «Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду». «Моє все багатство єсть моє добрє ім’я». Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». «Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити». «Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати». «…Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне». «Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж». Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам». «Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити». Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує». «…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду». Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».
Из героев рассказа "конь с розовой гривой" мне больше всего понравился мальчик витя . он добрый и хороший.у вити есть он любит её. однажды выполняя просьбу бабушки ,витя был справоцирован левонтьевскими на плохой поступок -съесть всю ягоду которую он собрал для бабушки ,ведь в замен он должен был получить так сильно желанный им пряник . но теже левонтьевские предложили ему хитрую идею . заполнить корзину травой ,а сверху присыпать . витя так и сделал . он понимал что это неправильно ! но нечего другого он сделать не мог . бабушка была рада его работе -она так хвалила его и даже не стала разбирать ягоду, а отвезла так . мучила совесть витю - хотел все рассказать-а боялся .а когда решился было уже поздно . все тайное всегда становится явным . когда хитрый план был раскрыт , то мальчику было несладко , но не из-за того что его ругали , а он сам все осазнал и понял , что обман не лучшее средство для выхода из такого положения . витя не только усвоил важный урок но и бабушка его и дала внуку пряник . витя запомнил эту на всю жизнь !
я и с раннего детства родители учили меня любить книги. когда я была маленьким, они всегда читали мне сказки. я любил их, ведь именно они научили меня радоваться вместе с теми, кто счастлив, и сопереживать тем, у кого возникли трудности в жизни. именно они разъяснили мне то, что добро должно всегда побеждать зло. и именно они объяснили мне, что счастье можно найти повсюду, а самое настоящее счастье - дарить радость другим. когда мне было 4 года, мама подарила мне книгу антуана де сент-экзюпери "маленький принц". начав читать эту сказку, я шагнул в удивительный мир, полный неожиданных событий. книга настолько меня захватила, что я перечитывал её несколько раз, каждый раз делая для себя какие-то новые открытия! так не хотелось, чтобы сказка кончалась! именно эта книга и стала моим первым шагом в мир . после этого случая я прочитал множество книг, которые научили меня многому. каждое произведение участвовало в становлении моей личности. я люблю читать, потому что чтение приносит мне большую пользу. когда у меня нет сил двигаться вперед по сложному пути, я открываю книгу про морально сильных людей, способных преодолеть все трудности жизни и невзирая ни на что оказаться победителями. когда мне нужно отдохнуть, я беру книгу про путешественников, бороздящих просторы нашего мира. когда в моей жизни не хватает сказки, я читаю фантастические произведения, которые полностью захватывают моё сознание и уносят меня в далёкие уголки вселенной. если я не могу разобраться в себе, то в этом мне глубокие психологические книги. книги играют огромную роль в моей жизни. она мне найти ответы на нравственные и философские вопросы. любая хорошая книга учит жить, предостерегает от ошибок и ведёт меня по жизненному пути.
«Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду» Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години». «Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду». «Моє все багатство єсть моє добрє ім’я». Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». «Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити». «Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати». «…Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне». «Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж». Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам». «Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити». Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує». «…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду». Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».