Я ще довго пам’ятатиму ту мить, коли вперше зробив крок на шкільному подвір’ї. Старша сестра, яка на той час вже була школяркою, часто розповідала мені про школу, свою першу вчительку, уроки. Вона розказувала скільки нового та цікавого їм розповідає поважна та спокійна Марія Іванівна, як учні чемно та старанно виконують різні завдання, а на перервах весело та дружно грають усілякі ігри. Ще тоді мене вабили ці шкільні історії і я, ще зовсім маленький, часто уявляв собі як піду в перший клас.
І ось настала ця хвилююча мить. Вже кілька днів до того мама з сестрою перевіряли чи добре я вивчив свій віршик, який я мав розказати на святковій шкільній лінійці, вибирали мені сорочку, готували шкільну форму та мій перший портфелик. Я вже дуже довго чекав цієї миті, тому багато уявляв ранок першого вересня. І він наступив… Мене розбудила сестричка і сказала, що пора готуватися до школи. Як же я зрадів! Одразу побіг збиратися, щоб не запізнитися на перший в своєму житті урок. Я швиденько одягнувся, поснідав, взяв портфель і ми з сім’єю попрямували на урочисту лінійку.
Моє хвилювання збільшувалося з кожним кроком, і коли ми переступили шкільний поріг, мої дитячі емоції зашкалювали. Все здавалося таким великим і незрозумілим. «А де ж ті уроки і веселощі про які мені розповідала Іринка?», – перше про що я подумав. Однак всі емоції вщухли, коли до мене підійшла і взяла за руку моя перша вчителька. Така врівноважена, сердечна та спокійна, вона одразу викликала в мене хороше враження і я зрозумів, що вона впевнено поведе мене в світ шкільного життя.
Вот тебе краткое содержание)Вникни в суть этой сказки)В городе Тефлизе жил богатый турок. Была у него дочь Магуль-Магери он ей очень дорожил. Так же жил в городе Ашик-Кериб-бедный музыкант. Магуль и Ашикполюбили друг друга, но не было у Ашик надежды получить руку красавицы, и он стал грустен. Однажды Ашик сидел под виноградником и пообещал Магуль семь лет странствовать по свету и нажить себе богатство. Магуль согласилась, но сказала, что, если он не вернётся, то он выйдет замуж за Куршуд-бека. Ашик начал странствовать, За ним поехал Куршуд-бек и украл его одежду, сказав, что Ашик утонул. Но Магуль ему не поверила и сказала, что раньше семилетнего срока замуж не выйдет.Ашик стал богат, жил у паши и пел песни. Но забыл он про Магуль или нет, шёл последний год. Та стала отчаиваться. Приехал купец к паше и напомнил, что три дня осталось до истечения срока. Ашик взял коня, мешочек с золотом и поскакал в Тефлиз. Ашик приехал в ночь, когда должна была состояться свадьба, но её не было. Потому что Ашик доказал, что смог за три дня преодолеть огромное расстояние. Куршуд-бек уступил ему Магуль, а сам остался с сестрой Ашика.
Бабушка: бабушка противопоставлена деду Жалость, сострадание к людям — основные качества бабушки. Вся жизнь бабушки на благо людей. Бабушка представляет собой полную противоположность деду, своему мужу: ласковая, добрая, готовая всем прийти на Она сильно переживает из-за постоянных ссор своих сыновей, недовольна суровостью деда. Особо на лице бабушки выделялись глаза, благодаря которым героиня «светилась изнутри... неугасимым, веселым и теплым светом». Характер у бабушки мягкий, уступчивый, она от души любит людей, умеет ценить истинную красоту, привязана к дому: «Помню детскую радость бабушки при виде Нижнего». Именно неприметная бабушка становится для Алеши добрым ангелом, охраняющим мальчика от злых людей и сложных условий жизни.
Я ще довго пам’ятатиму ту мить, коли вперше зробив крок на шкільному подвір’ї. Старша сестра, яка на той час вже була школяркою, часто розповідала мені про школу, свою першу вчительку, уроки. Вона розказувала скільки нового та цікавого їм розповідає поважна та спокійна Марія Іванівна, як учні чемно та старанно виконують різні завдання, а на перервах весело та дружно грають усілякі ігри. Ще тоді мене вабили ці шкільні історії і я, ще зовсім маленький, часто уявляв собі як піду в перший клас.
І ось настала ця хвилююча мить. Вже кілька днів до того мама з сестрою перевіряли чи добре я вивчив свій віршик, який я мав розказати на святковій шкільній лінійці, вибирали мені сорочку, готували шкільну форму та мій перший портфелик. Я вже дуже довго чекав цієї миті, тому багато уявляв ранок першого вересня. І він наступив… Мене розбудила сестричка і сказала, що пора готуватися до школи. Як же я зрадів! Одразу побіг збиратися, щоб не запізнитися на перший в своєму житті урок. Я швиденько одягнувся, поснідав, взяв портфель і ми з сім’єю попрямували на урочисту лінійку.
Моє хвилювання збільшувалося з кожним кроком, і коли ми переступили шкільний поріг, мої дитячі емоції зашкалювали. Все здавалося таким великим і незрозумілим. «А де ж ті уроки і веселощі про які мені розповідала Іринка?», – перше про що я подумав. Однак всі емоції вщухли, коли до мене підійшла і взяла за руку моя перша вчителька. Така врівноважена, сердечна та спокійна, вона одразу викликала в мене хороше враження і я зрозумів, що вона впевнено поведе мене в світ шкільного життя.