Кажуть, що шкільні роки — незабутня пора, а шкільна дружба — найміцніша. Так це чи ні, ви зможете оцінити не тепер, а тільки на відстані років. Для великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна, із яким ми познайомимося ближче на цьому уроці, навчання в Ліцеї стало найсвітлішими роками, сповненими творчості, дружби, душевної гармонії своїм друзям Пушкін присвятив багато віршів, а особливий серед них — «19 жовтня 1825 року». 19 жовтня 1811 року — день відкриття Ліцею, і всі ліцеїсти вважали його своїм святом. Після закінчення Ліцею (1817) поет уже знаходився в засланні, у Михайлівському, і не зміг побувати на традиційній зустрічі випускників. Це був нелегкий час для поета — глушина, нікого, крім няні, поряд, друзі далеко, майбутнє невідоме. Тому він був дуже радий, коли його відвідав ліцейський друг Іван Пущин, вони згадали всіх друзів. Це й було поштовхом для створення багатьох поетичних шедеврів, з одним із яких ми й познайомимося на уроці.
Объяснение:
Главных героев я бы выделил всего двоих, вокруг которых и разворачивался весь сюжет.
Первый герой это сам Карлик Нос - заколдованный мальчик Якоб, который просто вступился за мать.
Вторая героиня это девушка Мими, которая была заколдована в гусыню.
Остальных героев: герцога, старуху-волшебницу, мат, отца можно считать второстепенными героями.
Главную мысль выделить сложновато. Вся суть в том, что за свою смелость мальчик поплатился долгими годами испытаний. Хорошо что все кончилось благополучно. Я так думаю автор хотел показать настойчивость мальчика. Чему собственно и учит других читателей. Ну и само собой в сказке присутствует благодарность, когда Карлик не стал убивать гусыню, а она ему сделать пирог для герцога.