А повернись-но, синку! Цур тобі, який ти чудний! Що це за попівські підрясники на вас? І отак би то всі в академії й ходять? Такими словами зустрів старий Бульба двох синів своїх, що вчилися в київській бурсі й оце приїхали додому. Сини його щойно позлазили з коней. То були два здоровенні парубки, які дивилися ще з-під лоба, як усі семінаристи, що лишень покінчали науки. Здорові, рум'яні їхні лиця укривав ніжний пух, що не знав іще бритви. Вони дуже завстидалися з такого батькового привітання і стояли нерухомо, потупивши очі в землю. — Стійте, стійте! Дайте мені на вас гаразд роздивиться, — провадив він, обертаючи їх. — Ото які довгі свитки на вас! Ох же й свитки! Таких свиток ще й на світі не бувало. А ну ж, нехай котрийсь побіжить, а я подивлюся, чи не беркицьне він на землю, у полах заплутавшись... — Перестаньте глузувати, батьку! — промовив нарешті старший із них. — Ти диви, який пишний! А чого ж би то й не посміяться? — А того! Бо хоч ви й батько мені, а сміятись будете — їй-богу, одлупцюю! — Ох ти ж сякий-такий сину!
1) Выбери свою скорость чтения. Можешь читать вдумчиво и медленно, а можешь «проглатывать» страницы, пользуясь скорочтением - главное, чтобы тебе было удобно. 2) Не заставляй себя читать то, что тебе не нравится. Брось эту затею. 3) Выписывай или сохраняй афоризмы из прочитанных произведений. Это занятие достаточно интересное и полезное. 4) Не зацикливайся на одном литературном жанре - читай разнообразные произведения! 5) Сделай чтение рутинным занятием и читай регулярно. 6) Практикуй в общении новые слова, увиденные в книгах.
В 1380 году перед Куликовской битвой Дмитрий Иванович приезжал просить благословение на предстоящее сражение. О личном участии Преподобного Сергия в подготовке к сражению и в момент самой Куликовской битвы сохранились летописные повествования. Готовясь выступить в поход, великий князь Дмитрий поехал в Троицкий монастырь, чтобы получить благословение Божие у игумена Сергия. Преподобный после совершенной литургии предсказал князю Дмитрию, что в битве сам он останется живым, но «многим, без числа многим, сотрудникам князя плетутся венцы мученические с вечной памятью». Сергий в благословение русскому воинству дал двух схимонахов – Александра Пересвета (бывший боярин Брянский) и Андрея Ослябю (бывший боярин Любецкий). Оба они были до принятия монашества опытными воинами. Во время сражения сам Сергий вместе с братией горячо молился и просил Бога о даровании победы православному воинству. К этому сюжету особый интерес проявляли и проявляют художники. Написаны иконы, картины. Среди них есть икона Василия Гурьянова «Сергий Радонежский благословляет князя Дмитрия Донского на Куликовскую битву». 1904 г.
Такими словами зустрів старий Бульба двох синів своїх, що вчилися в київській бурсі й оце приїхали додому.
Сини його щойно позлазили з коней. То були два здоровенні парубки, які дивилися ще з-під лоба, як усі семінаристи, що лишень покінчали науки. Здорові, рум'яні їхні лиця укривав ніжний пух, що не знав іще бритви. Вони дуже завстидалися з такого батькового привітання і стояли нерухомо, потупивши очі в землю.
— Стійте, стійте! Дайте мені на вас гаразд роздивиться, — провадив він, обертаючи їх. — Ото які довгі свитки на вас! Ох же й свитки! Таких свиток ще й на світі не бувало. А ну ж, нехай котрийсь побіжить, а я подивлюся, чи не беркицьне він на землю, у полах заплутавшись...
— Перестаньте глузувати, батьку! — промовив нарешті старший із них.
— Ти диви, який пишний! А чого ж би то й не посміяться?
— А того! Бо хоч ви й батько мені, а сміятись будете — їй-богу, одлупцюю!
— Ох ти ж сякий-такий сину!