І ось Айвенго в одязі пілігрима таємно повертається з хрестового походу додому. Недалеко від батькового замку його наздоганяє загін командира ордену тамплієрів Бріана де Буагільбера, який їде на лицарський турнір в Ашбі де ля Зуш. Заставши в дорозі негоду, він вирішує просити в Седрика переночувати. Гостинний дім благородного пана відкритий для всіх, навіть для єврея Ісаака з Йорку, який приєднується до гостей вже під час трапези. Буагільбер, що також побував в Палестині, хвалиться за столом своїми подвигами в ім'я Гробу Господнього. Пілігрим захищає честь Річарда і його хоробрих воїнів і від імені Айвенго, який вже раз переміг храмовника на поєдинку, приймає виклик на бій. Коли гості розходяться по своїх кімнатах, пілігрим радить Ісааку непомітно покинути дім Седрика — він почув, як Буагільбер віддавав слугам наказ схопити єврея, тільки як подальше від'їдуть від замку. Проникливий Ісаак, побачивши під одягом пілігрима шпори, в подяку дає йому записку до родича-купця, в якій просить дати пілігриму обладунки і бойового коня.
Сочинение на тему: Любовь в романе Гончарова «Обломов» Как и во многих других литературных произведениях, в романе «Обломов» автор Гончаров Иван Александрович поднимает так называемые «вечные вопросы». Если говорить конкретнее – писатель рассуждает о счастье, любви, гармонии человека с окружающим его миром. Большая роль в «Обломове» отводится именно теме любви – на протяжении всего повествования это чувство заставляет героев делать что-либо, стремиться к чему-либо. И в описании семейных ценностей, брака, семьи чётко прослеживается симпатия Гончарова к тем или иным поступкам, взглядам, отношениям. При этом он даёт нам право выбора – обрести свой идеал «ячейки общества». Как и в реальной жизни, так и в этом произведении прекрасное и всесильное чувство любви открывает в людях небывалые доселе черты, стороны. К примеру, не самый привлекательный образ главного героя Ильи Ильича Обломова, который становится таковым после прочтения о его жизни в Петербурге. Если бы не описание его отношений к Ольге, то таким бы он и остался в памяти читателей. Но именно его любовь – преданная, искренняя заставляет нас смотреть на него с другой стороны. В романе «Обломов» Гончаров задействовал такой литературный приём, как противопоставление, создав два совершенно разных образа – Ильи Ильича и Штольца. Обоих связывают отношение к Ольге. Если говорить более детально, то давайте рассмотрим этот треугольник по отдельности. Ольга и Обломов, чья любовь заставляет читателя умиляться первое время. Увы, такое яркое и пышное чувство проходит, как только сталкивается с бытом, с реальностью. Автор, устами Штольца выражает мысль, что это могла быть и не любовь, по крайней мере со стороны женщины, а всего лишь некая подготовка к большой, небывалой любви. Следующая пара, которую мы рассмотрим – это Илья Ильич Обломов и Агафья Пшеницына. Вот как выглядят идеальные отношения Обломова – он дарит ей любовь и благородство, он же безвозмездно отдаёт ему своё тепло. И, на мой взгляд, эта пара самая счастливая в романе Гончарова «Обломов».
Ерасим убил собачку, я не мог сдержать слез. А как же было тяжело ему самому) Ведь он вырастил Муму из маленького щенка. Это единственное существо, которое любило Герасима, да и он успел привязаться к собачонке. Но Герасим был крепостным и вынужден выполнять все приказы и капризы своей госпожи. Я задаю себе вопрос: «Почему же Герасим не ушел в деревню с Муму?» Он не посмел ослушаться барыни, но и не захотел жить в доме, где распоряжаются жестокие и бесчеловечные люди. А барыня опять нашла виноватых, чтобы выгородить себя. Крепостное право унижало не только крестьян, но губило и самих помещиков, приучало их к безнаказанности. В рассказе Тургенева «Мумуо мы видим барыню, которая думала только о себе, своем покое, а другие люди должны были ей угождать, выполняя любую ее прихоть. Против такого порядка вещей выступает писатель. Он был честным человеком и не мог мириться с крепостным правом.
І ось Айвенго в одязі пілігрима таємно повертається з хрестового походу додому. Недалеко від батькового замку його наздоганяє загін командира ордену тамплієрів Бріана де Буагільбера, який їде на лицарський турнір в Ашбі де ля Зуш. Заставши в дорозі негоду, він вирішує просити в Седрика переночувати. Гостинний дім благородного пана відкритий для всіх, навіть для єврея Ісаака з Йорку, який приєднується до гостей вже під час трапези. Буагільбер, що також побував в Палестині, хвалиться за столом своїми подвигами в ім'я Гробу Господнього. Пілігрим захищає честь Річарда і його хоробрих воїнів і від імені Айвенго, який вже раз переміг храмовника на поєдинку, приймає виклик на бій. Коли гості розходяться по своїх кімнатах, пілігрим радить Ісааку непомітно покинути дім Седрика — він почув, як Буагільбер віддавав слугам наказ схопити єврея, тільки як подальше від'їдуть від замку. Проникливий Ісаак, побачивши під одягом пілігрима шпори, в подяку дає йому записку до родича-купця, в якій просить дати пілігриму обладунки і бойового коня.