Варіант іі початковий і середній рівні (кожна правильна відповідь — 1 , усього — 6 ів) 1. строфа, яку винайшов о. с. пушкін, називається: а) гомерівською; б) байронівською; в) онєгінською; г) спенсеровою. 2. євгеній онєгін опинився в селі, тому що: а) отримав його у спадщину; б) хотів саме там захистити свою честь на дуелі; в) його вмовив приїхати туди ленський; г) прагнув познайомитися з тетяною ларіною. 3. тетяна відмовила онєгіну (хоча ще мала до нього почуття) через те, що: а) не вірила йому; б) палко кохала свого чоловіка-генерала; в) була відданою обов'язку дружини; г) боялася скомпрометувати дітей. 4. чий це портрет? печальна, дика, мовчазлива, неначе сарна полохлива, вона росла в сім'ї своїй, немовби зовсім у чужій. вона горнутися не вміла, як інші діти, до батьків. а) тетяни; б) ольги; в) анни керн; г) матері тетяни й ольги. 5. рядки кого ж бо? на час, годину — дарма, кохання ж навік — чи в себе заглянеш? — минулого й сліду нема: і радість, і мука, і все це мінливе! — з вірша м. ю. лермонтова: а) «сосна»; б) «і нудно, і »; в) «на дорогу йду я в самотині»; г) «парус». 6. печорін утрутився в життя контрабандистів тому, що: а) це було його професійним обов'язком; б) він був палким прихильником законності; в) з нудьги та цікавості; г) це загрожувало життю місцевих мешканців. достатній рівень (3 ) 7. визначте ознаки байронізму у творах о. с. пушкіна та м. ю. лермонтова. високий рівень (3 ) 8. виконайте одне із завдань (за вибором): а) напишіть есе на основі вражень від лірики м. лермонтова; б) порівняйте образи онєгіна та печоріна.
1 В 2 А 3 А 4 А 5 В 6 Г
7.Типологічна зближеність героїв поем Байрона і Пушкіна зумовлена особливостями епохи романтизму у світовій літературі. Виявилася вона у притаманних обом героям характерних для того часу настроях і формах протесту. Істотна відмінність персонажів зумовлена зрушеннями в поетиці романтизму, які відбулися протягом майже десятиліття. У 20ті роки Пушкін не міг не відчути нових тенденцій літературного розвитку.
8 а)Тема самотньої людини спонукає обдумати особистості генія, суть його творчості. Рання смерть матері, розлука ж із батьком, що йому забороняли бачити, - такі перші гіркі враження дитинства поета. І було мати великий запас душевних сил, ніж скоритися обставинам і переможцем ш протиборства із нею. Лермонтов хоче розповісти людям свій біль, але не всі, що він знає, не задовольняє його. Що старшим він працює, то складніше видається їй світ. Майже в кожного поета є вірш, лист про його творче кредо. Для сутності поетичного дару Лермонтова важливого значення має знаменита "Дума". Ліричний герой "Думи" самотній, та його хвилює і доля цього покоління. Чим зорче він вдивляється у життя, то зрозумілішим стає, що особисто вони вона може бути байдужим до бідам людським. З злом необхідно боротися, а чи не тікати від нього. Бездіяльність примиряє з існуючої несправедливістю, воно обумовлює самотність й прагнення жити у замкнутому світі власного "я". І - породжує байдужість до світу і людей. Тільки боротьбі особистість знаходить себе. У "Думі" поет ясно свідчить, що став саме бездіяльність згубило його сучасників. Відомо, що чимало вірші Лермонтова мають чорнові "замальовки". Поет кілька раз підступає до цієї теми, розглядає його в весь обсяг. У вірші "Дивлюся на майбутність нерішучістю під час..." він ніби прозріває. Тепер поет переглядає свої думки. Спробуємо проаналізувати. Перші рядки - це ще оповідання про особистому: Дивлюся на майбутність нерішучістю під час, Дивлюся на минуле з сумом І, як злочинець перед стратою, Шукаю колом душі рідний... Тепер дивіться, як розгортається рядок "Дивлюся на майбутність нерішучістю під час" в трагічну думу всього покоління: Сумно я дивлюся нашу поколенье Його майбутнє - чи порожньо, чи темно... Читаємо далі: Землі віддав данина земну. Любові, надій, добра і зла... І відразу творяться у пам'яті "алмазної фортеці" рядки: Чи на добро і злу ганебно байдужі, На початку поприща ми в'янемо без боротьби... Який гіркотою наповнені ці рядки! Не про фізичному малодушності каже Лермонтов
б) Постараємося порівняти образи двох літературних персонажів : Онєгіна і Печорина. Набагато легше порівнювати героїв одного твору або, в крайньому випадку, письменника. Але говорити про персонажів, створених Пушкіним і Лермонтовым, так само важко, як і цікаво.
Ці геніальні художники створили образи героїв, характерних своєму часу. Онєгін — молода людина першої чверті, а Печорин — сорокових років XIX століття. Малий відрізок часу розділяє наших молодих людей, але якими різними вони являються на початку романів і як вражаюче однакові у кінці творів. Онєгін — «молода гульвіса», що отримала традиційне виховання і поверхневу освіту