Какой я вижу будущую Украину?
0
Понедельник, 19 декабря 2016, 11:44
ЛЮБОМИР ГУЗАР
Архиепископ Любомир (Гузар)
Мені часто доводиться чути запитання: якою я бачу майбутню Україну? Коли вже закінчиться період переходу від радянської дійсності?
Якою могла б бути відроджена Україна, можна обговорювати. Можна теж роздумувати, якою вона повинна бути. Але не так легко сказати, якою вона буде. Автор цих рядків не сумнівається, що Українська Держава після довгих періодів поневолення, після завзятих змагань і багатьох жертв таки буде. Та якою вона буде? Якщо слухати політиків-популістів, то вона буде такою, що кращої собі годі уявити. Одначе якщо об’єктивно оцінити те, що чинять відповідальні особи, то дочекаємося, навпаки, чогось дуже малого.
Якою буде наша рідна Україна – залежить від нас, від кожного з нас. Що маю на думці? Усе залежить від того, скільки добра ми бажаємо всім громадянам нашої Батьківщини і скільки зусиль готові докласти, щоб те всенародне благо стало дійсністю. Не милозвучні слова, а конкретні позитивні вчинки – це основа відповіді на поставлене запитання. Іншими словами: Україна буде такою, якою ми її зробимо. Хочу підкреслити – ми, усі ми, на служінні правди, добра і краси.
Кожний громадянин повинен старатися якнайкраще виконувати свої завдання. При цьому слід пам’ятати, що кожний із нас також неповторний і має особливі таланти: те, що може зробити одна особа, не зробить за неї ніхто інший. Отже, якщо людина не виконає свого життєвого завдання, не зробить того, що тільки вона може зробити, то це завдання буде не виконаним. Цю думку прекрасно сформулював наш поет Іван Франко: "Кожний думай, що на тобі мільйонів стан стоїть, що за долю мільйонів мусиш дати ти одвіт".
Тож шановні й дорогі брати і сестри, хоч би ким ми були, виконуймо своє життєве завдання, здійснюймо те добро, якого прагнемо для себе і для всіх. І тоді Україна нашого майбутнього буде для нас справжньою Батьківщиною.
Усе сказане вище цілком самозрозуміле. Хтось зауважить, що це все теорія суспільного життя, з якою важко не погодитися. Проте шановні й дорогі читачі, я готовий проілюструвати (принаймні в загальному) практичний бік наших змагань, бо завжди існує та небезпека, що ми, захопившись теорією, недобачаємо практики. Відразу хочу натякнути, що практика – це ми.
Так сталося, що через несприятливі життєві обставини в нашому народі з’явився небувалий жертовний дух. Його носіями стали воїни-добровольці та волонтери. Відбулося те, чим справді можна захоплюватися. Але в цьому прихована певна небезпека: дивлячись на героїв, ми, пересічні громадяни, забуваємо про власну - може, не таку героїчну - роль у розбудові великої держави. Немає сумніву, що досягнення і служіння вищезгаданих жертовних людей дуже важливе і цінне для нашого дальшого розвитку.
Однак, хочу наголосити, це не все.
Крім них, майбутню Україну, якою будемо пишатися, мусять будувати також і так звані пересічні громадяни. Хто вони, наведу кілька прикладів: суддя, який пильно захищає права громадян; сумлінний поліцейський, який дбає про безпеку громадян; викладач, який заохочує студентів до інтелектуальної роботи; вчителька, яка дає відчути учням, які вони для неї важливі та які їй дорогі; працівник міської ради, який сумлінно готує потрібні документи для співгромадян; підприємець, який використовує тільки якісну сировину для приготування продовольчих продуктів; водій, який належно готується сам і готує свій транспорт, щоб безпечно перевозити пасажирів; двірник, який дбає, щоб вулиці його міста були чисті, тощо. Особливо треба ще згадати тих, які чесно і пунктуально платять податки. При цьому – жодних хабарів.
Якщо представники перелічених професій та інші громадяни нашої Батьківщини будуть мати щире бажання чесно працювати – майбутнє Української Держави є більше ніж запевнене. Автор цієї колонки сподівається, що він відповів на запитання, поставлені на початку.
Відповідь:
Разница в том, что словарь Даля "Толковый словарь живого великорусского языка" составлен в 19 веке. Это теперь (как бы) уже старинный словарь - словарь устаревших слов, но он более полный. Учитывает особенности русского языка того времени. Содержит не только толкование и правописание слов, но и пословицы, поговорки, чего нет в словаре Ожогова. А словарь Ожегова "Словарь русского языка" (1949), а с 1992 "Толковый словарь русского языка", еще вполне современный - 20 век. В нём дается правописание, толкование слов, информация об их морфологических признаках.
Пояснення:
1. Детство
Некрасов Николай Алексеевич родился 28 декабря 1821 года в тихом городке Подольской губернии Немирово, где в тот год временно располагался полк, в котором проходил службу его отец, Некрасов Алексей Сергеевич, происходивший из рода мелкопоместных дворян.
Детские годы в селе Грешневе, в родовом имении отца, человека деспотического характера, угнетавшего не только крепостных, но и свою семью, чему стал свидетелем будущий поэт. Возможно, поэтому в произведениях Некрасова можно разглядеть нотки жалости к собственной матери. Мать поэта, женщина образованная, была первым его учителем, она привила ему любовь к литературе, к русскому языку.
2. Молодость
В 1832 — 1837 Некрасов учился в Ярославской гимназии. Тогда же начал писать стихи.
В 17 лет переехал в Петербург, но, отказавшись посвятить себя военной карьере, как настаивал отец, был лишён материальной поддержки. В 1838, против воли отца, будущий поэт пытается поступить в университет. Не выдержав вступительные экзамены, определился вольнослушателем и в течение двух лет посещал лекции на филологическом факультете. Бедствия, выпавшие на долю Некрасова, нашли впоследствии отражение в его стихах и незаконченном романе "Жизнь и похождения Тихона Тростникова".
Для того чтобы не умереть с голоду, стал писать стихи по заказу книготорговцев. В это время он познакомился с В. Белинским. Вскоре дела Некрасова «пошли в гору» , он дает уроки, пишет небольшие статьи для местных газет, что позволяет ему даже откладывать сбережения) .
3. Литературная и публицистическая деятельность
Дела Николая Алексеевича пошли настолько успешно, что в 1847 Некрасов и Панаев приобрели журнал «Современник» , основанный А. С. Пушкиным. Влияние журнала росло с каждым годом, пока в 1862 правительство не приостановило его издание, а затем и вовсе запретило журнал. В этот год Некрасов приобрел усадьбу Карабиха, недалеко от Ярославля, куда приезжал каждое лето, проводя время на охоте и в общении с друзьями из народа.
После закрытия журнала "Современник" Некрасов приобрел право на издание "Отечественных записок", с которыми были связаны последние десять лет его жизни. В эти годы работал над поэмой "Кому на Руси жить хорошо" (1866 — 76), написал поэмы о декабристах и их женах ("Дедушка", 1870; "Русские женщины", 1871 — 72). Кроме того, создал серию сатирических произведений, вершиной которых стала поэма "Современники" (1875).
4. Болезнь
Но эйфория от хорошей жизни продлилась недолго, ибо уже в 1850 году писатель сильно заболел (медики даже предрекали ему скорую смерть) , но поездка в Италию значительно улучшила здоровье Некрасова. В 1875 году у Некрасова нашли рак кишечника, после чего жизнь писателя превратилась в медленный уход в иной мир. Именно в период перед смертью Некрасов, получив поддержку от близких людей, занялся творчеством с новой силой. Умер Николай Алексеевич в декабре 1877 года. Похороны этой неординарной, но, несомненно, великой личности в русской литературе, были организованны многочисленными поклонниками и состоялись на Новодевичьем кладбище.