Відповідь:
Пояснення:
Роман Д.Свіфта "Мандри Гулівера" це твір-пародія на англійську монархію. Тому він містить у собі різні засоби комічного.
Іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.
Гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні.
"...п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".
"Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. ... Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом".
"імператор ... вигадав собі дуже оригінальну розвагу. Він попросив мене стати ... і якнайширше розставити ноги... Потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. В параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. Це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. І, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".
"... може здатися,... нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. ... сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".
Объяснение:
Басня И. И. Дмитриева «Нищий и Собака» написана в 1803 году, в тот короткий период, когда он, получив чин тайного советника, находился в отставке и отдавал все свои силы литературной работе, шлифуя мастерство художественного слова. Усилия эти оказались не напрасными – свет увидел миниатюрный литературный шедевр-назидание о Собаке и Нищем. В короткой басне Иван Иванович не примеряет на себя мантию судьи пороков человеческого общества. Он только их обозначить.
Для усиления эмоционального воздействия автор вводит в сюжетную с линию образ старого человека. Он также использует гиперболу – «от глада умираю», инверсию «сутки уж не ел», «ты накормлен был», «наружность иногда обманчива бывает». Такой прием позволяет выделить ключевой глагол «не ел», именные сказуемые «накормлен был», «обманчива бывает», перенести акцент на крайнюю нужду старика, на кажимость реальных явлений. Тщательную работу автора над словом иллюстрирует перифраз «старик с сумою», «бедняк» – автор не желает злоупотреблять словом «нищий», хотя оно позволяет создать яркий образ одним-единственным штрихом.
Семья сильна, когда над ней крыша одна.
В семье и каша гуще.
Семья воюет, а одинокий горюет.
В семье согласно, так идёт дело прекрасно.
Семейное согласие всего дороже.
Земля без воды мертва, человек без семьи — пустоцвет.
Дочерьми красуются, а сыновьями в почёте живут.
В семью, где лад, счастье дорогу не забывает.
Вся семья вместе, так и душа на месте.
На семью чисто не настряпаешься.
Ссора в совей семье до первого взгляда.
Богатую невесту беручи, да думай о том, как семью кормить.
Молод, да по миру ходит; стар, да семью кормит.
Горшок на всю семью большой.
Зять любит взять, тесть любит честь, а шурин глаза щурит.
Сват, не сват, а в горох не лезь.
Дерево держится корнями, а человек семьёй.
Думала теща, пятерым не съесть; а зять-то сел, да за присест и съел.
Есть родня, есть возня.
Вместе тесно, а врозь скучно.
Что мне тесть, коли нечего есть.
Бабушке — один только дедушка не внук.
Десятая вода на киселе.
В семье толст, да не в семью прост.
Он нашему слесарю троюродный кузнец.
Как родня? Да на одно солнышко глядим.
Твоя бабушка моего дедушку за нос водила.
Его собаки овсянку ели, а наши на них через тын глядели.
Два брата на медведя, а два свата на кисель.
Намёки да попрёки — семейные пороки.
Густая каша семьи не разгонит.
Мать высоко замахивается, да не больно бьет; мачеха низко замахивается, да больно бьет.
У милого дитяти много имён.
В хорошей семье хорошие дети растут.
Муж жену любит здоровую, а брат сестру богатую.
На что клад, коли в семье лад.
Для внука дедушка — ум, а бабушка — душа.
Всякий мирянин своему брату семьянин.
За общим столом еда вкуснее.
Дочернины дети милее своих.
Где дуракова семья, тут ему своя земля.
Родня до полдня, а пообедать негде.
В семье не без урода.
Люблю своих детей, но внуки милей.
Соли нет, так и слова нет; а мука дошла, по всей семье пересговорка пошла.
Дети родителям не судьи.
Сват, не сват, был бы добрый человек.
Когда не вижу своих, так тошно без них; а увижу своих, так лучше без них.
Хоть наследства не делить, а надо своими счесться.
Я тебе сват, а ты мне кто?
Есть и братья у меня, да не свои, чужие.
Все в семье спят, а невестке молоть велят.
Сын отца глупее — жалость; сын отца умнее — радость; а брат брата умнее — зависть.
Это барской курицы племянник.
На его бабушке сарафан горел, а мой дедушка пришел и руки погрел.
Русский человек без родни не живёт.
Духовное родство пуще плотского.
Где бабка ни бери, а внука корми!
Не прячь свои неудачи от родителей.
В своей семье какой расчет.
Согласье в семье — богатство.