Прелесть В.А.Жуковского "Светлана", на мой взгляд, в том, что она по своему сюжету является сказкой. Такие сказки-страшилки любят рассказывать друг другу дети где-нибудь в лагере, в спальне поздним вечером. Слушать их боязно, но ужасно любопытно узнать, что же случилось в конце.
С замиранием сердца представляешь себе этих мертвецов в гробах, вот они оживают, встают, говорят, увлекают за собой живую девушку. От всей этой мистики просто кровь стынет в жилах. И когда этот кошмар оказывается всего лишь страшным сном, вздыхаешь с облегчением, но еще долго не можешь уснуть.
И потом, зимой, на Крещенье, когда некоторые, по старинке, собираются погадать где-нибудь на жениха, думаешь: нет уж, а то и ко мне явится мертвец, и неизвестно, чем всё закончится.
Відповідь:Зовні ця людина, можливо, навіть не викликає симпатії: "Був худий, гнилозубий і брудний". Проте цей персонаж має глибокий внутрішній світ. Займається Фрідріх ремеслом: "Робив тільки прикраси зі шматочків цегли". Навіть у скрутну хвилину наш персонаж не втрачає чуйності. Попри важку хворобу, він пестить та розважає дітей, сумує за власними дітками. Мабуть, його тішила надія, що вони все ж таки колись будуть разом. Серце Фрідріха сповнене віри, любові та добра. І у полоні, у часи хвороби, він вміє знаходити красу та не забуває про мистецтво. На жаль, хвороба та туга роблять своє - Фрідріх вирішує піти з життя
Пояснення: