Маргарита у романі Булгакова... стала
прекрасним, узагальненим та поетичним
образом Жінки, яка Кохає. Цей образ
постає понад шаром сатиричної
повсякденності втіленням живої,
гарячої любові...
Л. Яновська
Дафніс і Хлоя, князь Ігор і Ярославна, Ромео і Джульєтта... Скільки історій кохання, справжніх і вигаданих, описано у світовій літературі! Та їм не поступається історія Майстра і Маргарити з роману видатного російського письменника Михайла Булгакова. Вірність, щирість, ніжність — усі ці почуття, зображені у творі, змушують хвилюватися, сумувати над долею героїв і радіти з їхніх успіхів.
Одним із найяскравіших любовних епізодів у романі є сцена зустрічі Майстра й Маргарити. Обидва вони одружені, та... "Кохання вискочило перед нами, як з-під землі вискакує вбивця у провулку, й уразило нас одразу обох!" — гарячково розповідає Майстер Івану Бездомному. Це дивує головного героя, але не його кохану, яка цю зустріч сприйняла як визначену самою долею. Вона стверджує, що насправді вони кохали одне одного дуже давно, не знаючи, ніколи не бачивши, а тепер тільки зустрілися, адже так судилося. Усе життя цих людей змінюється за частку секунди — і тепер Маргарита щодня приходить до Майстра, щоб поговорити з ним, прочитати його роман, насолодитися хвилинами щастя. "Вона входила у хвіртку один раз, а калатань серця до цього я відчував не менше ніж десять", — зізнається той Бездомному.
Щастя тривало б ще довго, та проти письменника виступає радянська цензура, яка не могла пропустити роман, присвячений біблійній темі. Починається цькування Майстра через газети. Не так автор розкритикованого твору, як його кохана не може перенести таких наклепів. Та все ж Маргарита вірить у свого коханого й важко переживає його болі та душевну хворобу, терпить муки, побачивши спалений у грубі роман, клянеться отруїти критиків, що атакували талановитого письменника.
Он был поручиком гвардии в отставке.имел 70 человек крепостных крестьян в собственности и одну деревню Кистенёвку.Он считался бедным.
Дубровский дружил с соседом Троекуровым Кирилой Петровчем.Они когда-то были товарищами по службе.Они виделись ежедневно,ездили к друг другу в гости.Они были одного сословия-дворяне,были ровесниками,воспитаны одинаково,даже было сходство некоторое в характере,привычках.
Они оба очень любили охоту.Дубровский был "горячий охотник".Это было его основное занятие.Еще он управлял имением,чтобы оно приносило доход,а деньги отсылал своему сыну Владимиру на его содержание.Разбогатеть он не мог.
2.Отношения Дубровского и Троекурова были очень хорошие,дружеские.Троекуров мог только от Дубровского слышать любые замечания в свой адрес.А другим нельзя было это делать,так как Троекуров был богат и влиятелен.
Но Дубровский очен6ь завидовал Троекурову,так как сам был беден,имел для охоты "только двух гончих и одну свору борзых".
А Троекуров имел много собак,для которых были созданы прекрасные условия содержания.
3.Дубровский относился к своим крепостным хорошо,они его любили за то,что он зря их не наказывал,а действовал справедливо.
А Троекуров был жесток по отношению к свои крепостным,его очень боялись.Это видно даже из слов кучера Антона,которые сказал,что у Троекурова "своим плохо приходится".Все знали об этом.