1. Петрик – сліпонароджене дитя.
- горе заможної родини;
- спілкування з матір’ю;
- дружба з дядьком Максимом, Іохимом;
- спроба подружитися з сільськими хлопчаками "затівали ігри, але сліпий залишався осторонь".
2. Евеліна – радість батьків.
- "єдина дочка";
- "невеличка дівчинка з довгою косою і голубими очима";
- "недитяча розсудливість";
- "задовольнялась своїм власним товариством";
- крихітна доросла жінка.
3. Перша зустріч.
- "суміш роздратування і приниження наповнили болем його серце";
- "незгладимий удар в її маленьке серце";
4. Дитяча дружба.
- "…Ця дружба була справжнім даром прихильної долі";
- "знайшов те спілкування, якого не могла йому дати любов дорослих";
- спільні уроки та прогулянки;
- "він грав", "вона слухала";
5. Дружба міцніє. Евеліна.
- потреба турбуватись про чуже горе;
- "вона почувалась призначеною для тихого подвигу любові, поєднаної з сумом піклування".
6. Дружба переростає в кохання.
- Евеліна вносила у їх стосунки свій спокій, свою тиху радість;
- розповідала Петрусеві про всі відтінки навколишнього життя;
- "він давав їй своє горе".
7. Випробування.
- Приїзд молодих студентів Ставриченків;
- Муки почуття "Він її полюбив і хотів її бачити",
- Злоба на весь світ після розмови зі сліпим дзвонарем
- Муки Петрового сумління (не хоче мучити Евеліну);
- Життя серед сліпих і усвідомлення переваг свого життя.
8. Вершина щастя.
- Одруження з Евеліною і народження сина
- "На мить здалося,що побачив"
ответ: Наверное, пока будет существовать человечество, будут существовать и войны. И здесь термин "война" - это не только вооруженное противостояние. Каждый день мы наблюдаем экономические, политические, идеологические, информационные войны. Государства понимают, что война - это не решение проблем, хотя бы даже из-за того, что военные действия (и не только они) вызывают ответную агрессию. Зло порождает зло (если хотите), согласен, это звучит банально, но ничего нового со времён Канта, Достоевского, Толстого, Шолохова человечество не придумало, да и придумать не могло, т.к. противостояние агрессору - природа всех живых существ. Но, тем не менее, эти войны происходят, хотя я (до сих пор) не считаю, что война - крайняя форма справедливого наказания кого-либо, т.к первое, что убивают на войне - это справедливость: там стирается грань между настоящими преступниками, мирными гражданами, солдатами, там людям приходиться воевать за чьи-то интересы (будь то Сталина, Гитлера, Буша, Хусейна, можно долго продолжать), там приказы исполняются без обсуждения… Хотя почему "там"? Это мне кажется, это так далеко, т.к я учусь в хорошей школе, меня окружают интересные люди, в данный момент сижу в уютной комнате, рядом со мной прыгает мячик, где-то ходит мой любимый кот (не волнуйтесь, про семью я не забыл: все дома), правда красивая картина? Но на самом деле начался ХХI век, а война идет в Ираке, иногда "слышны" Израиль, Палестина, Чечня.… Да не важно где: сегодня мы живём в информационном обществе, это означает, что любая новость доходит до нас в течение часа и влияет на развитее любого государства, никому уже не удаётся "отсидеться".
Объяснение: