ОбъяснениеЯк добре дивитись на ласкаве сонце і довго-довго посміхатись. Тоді забуваєш про все на світі і тоді здається, що воно світить саме для тебе, щоб ти мружила ясні очі і весело всміхалась до сонця саме тією посмішкою душі, відкритою, щирою, світлою, яка робить сонячним пасмурний день, просторою — тісну кімнату. Це все моя країна, ім'я якій — Україна, така велична і красива.
Рідний край. Земля батьків і прадідів наших. Безмежні степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса! Хіба є що на світі краще за мою Україну?
Щаслива я, що народилася і живу на такій чудовій, багатій, мальовничій землі — на нашій славній Україні. Мій рідний край! Овіяний вітрами історії, оспіваний у піснях, прославлений у легендах. Зеленою скатертиною простягайся родючі землі Таврії. Лежить довкола простір широкий, степ хвилястий, як море, безкраїй. Дивишся в далечінь і уявляєш, як мінливою тихою ходою бредуть круторогі воли, похитують головами. То чумаки їдуть у Крим псі сіль...
Харківщина... Це край з багатою історією, край легендарних і героїчних подій. І його не можна не любити. А любити своє місто, свою Батьківщину — це означає не бажати їм зла, поважати мову, культуру, літературу, побут, історію... А найголовніше — не бути байдужим. І робити все на користь України.
Я так люблю тебе, мій рідний краю, моя Україно!
Сьогодні вона вільна, суверенна держава, яка будує нове життя. Міць народу глибинна, започаткована Київською Руссю, прославлена міцною козацькою рукою за часів Запорізької Січі.
ОбъяснениеЯк добре дивитись на ласкаве сонце і довго-довго посміхатись. Тоді забуваєш про все на світі і тоді здається, що воно світить саме для тебе, щоб ти мружила ясні очі і весело всміхалась до сонця саме тією посмішкою душі, відкритою, щирою, світлою, яка робить сонячним пасмурний день, просторою — тісну кімнату. Це все моя країна, ім'я якій — Україна, така велична і красива.
Рідний край. Земля батьків і прадідів наших. Безмежні степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса! Хіба є що на світі краще за мою Україну?
Щаслива я, що народилася і живу на такій чудовій, багатій, мальовничій землі — на нашій славній Україні. Мій рідний край! Овіяний вітрами історії, оспіваний у піснях, прославлений у легендах. Зеленою скатертиною простягайся родючі землі Таврії. Лежить довкола простір широкий, степ хвилястий, як море, безкраїй. Дивишся в далечінь і уявляєш, як мінливою тихою ходою бредуть круторогі воли, похитують головами. То чумаки їдуть у Крим псі сіль...
Харківщина... Це край з багатою історією, край легендарних і героїчних подій. І його не можна не любити. А любити своє місто, свою Батьківщину — це означає не бажати їм зла, поважати мову, культуру, літературу, побут, історію... А найголовніше — не бути байдужим. І робити все на користь України.
Я так люблю тебе, мій рідний краю, моя Україно!
Сьогодні вона вільна, суверенна держава, яка будує нове життя. Міць народу глибинна, започаткована Київською Руссю, прославлена міцною козацькою рукою за часів Запорізької Січі.
я вважаю, що все найпрекрасніше, що створила людина за століття цивілізації, визначається одним словом - мистецтво. навчившись бачити красу навіть в дрібницях, ми немов відчуваємо духовно, впускаючи в свою душу справжні радості життя: справжнє кохання, вірну дружбу, світоч знань, співчуття до ближнього. мистецтво робить людину кращою, пробуджуючи в її душі прекрасні почуття і високі помисли. якби не було навколо нас нерукотворної краси природи, хіба знали б ми, що таке досконалість? коли на серці "камінь лежить "образа або біль, брехня або зрада - тільки щось дійсно чудове і захоплююче, красиве може повернути рівновагу розуму і спокій душі. талановита людина не може байдуже пройти повз урочистостей краси і не висловити свої емоції в пориві творчості: художник - на полотні, поет - в римованому рядку, ювелір - в ограненому камені, скульптор - у статуї, а народний умілець - в будь-який, побутової дрібнички, яка стане шедевром. «краса врятує світ» - знайома фраза, лаконічна і дуже точна. мистецтво - це головна краса людства. увібрала в себе мудрість минулих тисячоліть, вона ширяє високо в піднебессі, відкриваючи свою істину тільки обраним шанувальникам і поціновувачам прекрасного.товстосуми скуповують твори мистецтва для своїх приватних колекцій, позбавляючи сучасних обивателів можливості долучитися до таїнства спадщини великих метрів класичного мистецтва. на щастя, багато з прекрасного минулого увічнено в музиці, живий голос якої не сховаєш в кам'яних схованках; в архітектурі, яка захоплює своєю урочистою величчю і неповторністю; в поезії і прозі, сила слова яких піднімає дух свободи, наповнюючи серця людей патріотизмом і гордістю. мистецтво робить нас сильнішими, змушуючи боротися за свою віру і правду, і не здаватися на тернистому шляху до досягнення мети. коли ми бачимо щось прекрасне, то теж хочемо стати прекраснішими. це природне бажання і є нашою людською сутністю. ми наділені розумом, який, в гармонії з почуттями, завжди прагне до споглядання і розуміння істинної краси світу. навіть, блукаючи в темряві цинічного прагматизму, завжди є надія, за мистецтва, виринути з порочної безодні, щоб зцілитися і, нарешті, побачити світ очима людини.