Єдиною формою для своїх віршів Омар Хайям обрав чотиривірш. Така форма була поширена у народній поезії і мала назву рубаї. До нашого часу дійшло близь ко двох тисяч чотиривіршів, авторство яких приписується Омару Хайяму.
Саме у цих творах відкривається духовний світ поета — сміливої, розумної і допитливої людини, яка жила інтересами свого часу. Завдяки творчості Омара Хайяма жанр рубаї набув нового змісту.
Омар Хайям завжди прагнув знань, ніколи не соромився вчитися. Найбільше, що цінував поет у людях, було не багатство, а розум. Сучасники згадували, що він ніколи не плазував перед грішми, а схилявся лише перед мудрістю. Усе життя поет-філософ прагнув пізнати людину й зрозуміти сенс її буття.
Є в Омара Хайяма вірші, сповнені сумнівів, розчарувань, спричинених негараздами, зрадами, людською ницістю. Але він зажди залишався великим гуманістом.
Хоча поет жив самотньо, серце його пізнало радощі кохання. Для Омара Хайяма кохана — це «чарівна троянда», «стрункий кипарис», жадана й ніжна. В одному з віршів він називає себе «рабом пристрастей». За такі слова йому не раз доводилося страждати від недоброзичливості деяких сучасників. Але поет не цурався земних радощів і вважав, що кожна людина має право на щастя. Оспівування коханнЯ, земних утіх, вина (але не пияцтва!) надають оптимістичного звучання його і порам. У ліриці поета, крім філософських, звучать і гедоністичні мотиви.
Високі й прекрасні істини відомі тільки небу. Але є люди, що прагнуть пізнані їх. Таких сміливців не зупиняють глузування натовпу, образливі вигуки, сірість І буденність життя, людська метушня. Вони здатні піднестися над усім цим, бо прагнуть довершеності, найперше — у власній душі. Кожний новий крок на цьому шляху наближає їх до Вічності.
Омар Хайям переборював негаразди свої і свого часу творчою уявою, глибиною мислення. Його твори і зараз приваблюють мільйони читачів
Объяснение:
Герасим был бобылем, любил одиночество и не хотел общаться Цитата : "Он жил один, в небольшой избушке, отдельно от братьев..." . "...Отчужденный несчастьем своим от сообщества людей, он вырос немой и могучий, как дерево растет на плодородной земле..." "...Он не любил, чтобы к нему ходили..."Герасим казался странным, грозным. "Вообще Герасим был нрава строгого и серьезного, любил во всем порядок " Его очень боялись люди. Побаивались даже воры, которых он однажды столкнул лбами. "...Со всей остальной челядью Герасим находился в отношениях не то чтобы приятельских, – они его побаивались, – а коротких; он считал их за своих... Герасим был скрытен, хитер. Он долго скрывал у себя собаку, ничего и никому не говорил, притворялся , что не понимает вопросов о ней . Герасим не любил шуток и держал себя с достоинством. После расставания с Татьяной, за которой ухаживал, и гибели собаки МУМУ Герасим вообще перестал обращать внимание на женщин и больше пса не заводил...
