Якщо нам зраджує близька людина, в душі лишається біль і розчарування. Ваш близький друг не виконав обіцянки, розкрив довірену йому вашу таємницю, не допоміг, хоча й міг би, у скрутній ситуації, відвернувся у відповідь на прохання повернути взяту у вас річ... Зрада у житті, на жаль, трапляється часто. Чи прощати зрадника? Відповідь одна: якщо все життя складати всі кривди, яких ви зазнали, у валізу, то дуже скоро ви не зможете жити далі - буде важко і неприємно тягати за собою весь цей мотлох. Отже, краще звільнитися від такого тягаря, спробувати зрозуміти свого кривдника, пробачити йому і все забути. Особливо, якщо йдеться про дуже близьку людину.
Стихотворение "Весенняя гроза" было написано Тютчевым в 1828, именно в это время поэт пребывал в Германии. Основной особенностью данной работы стало то, что Тютчев сначала написал один вариант, а в 1854 году-второй, в последнем же он изменил первую строфу и добавил вторую.
Основная тема стихотворения кроется в самом названии, это конечно же-гроза. Для Тютчева это явление было чем-то необычным, рождающим новое, какое-то движение. Федор Иванович в "Весенней грозе" провел некую грань между природой и людьми, сравнил грозу с временем молодости. Единство природы с человеком выражается при ярких образов неба, воды и солнца. Также видно, что автор наделяет окружающий мир человеческими качествами. Например, мы видим, как гром резвится и играет, а туча смеется. В стихотворении раскрывается один лишь образ, образ грозы. Различные художественные средства дополняют и украшают картину. Большое количество глаголов позволяет происходить быстрой смене картин. Стихотворение состоит из четырёх строф. Они связаны между собой не только по смыслу, но и интонацией. Кажется, что первая строфа как бы плавно и играючи переходит во вторую и так далее. Стихотворение написано четырёхстопным ямбом. Это основной стихотворный размер, которым пользовался поэт. «Весенняя гроза» - произведение, созданное настоящим мастером. Фёдор Иванович Тютчев не стремится блеснуть внешними эффектами и изысканностью формы. Его стихотворения, очень коротки, но между тем ни к одному из них нечего добавить. Каждое слово метко и полновесно.
Якщо нам зраджує близька людина, в душі лишається біль і розчарування. Ваш близький друг не виконав обіцянки, розкрив довірену йому вашу таємницю, не допоміг, хоча й міг би, у скрутній ситуації, відвернувся у відповідь на прохання повернути взяту у вас річ... Зрада у житті, на жаль, трапляється часто. Чи прощати зрадника? Відповідь одна: якщо все життя складати всі кривди, яких ви зазнали, у валізу, то дуже скоро ви не зможете жити далі - буде важко і неприємно тягати за собою весь цей мотлох. Отже, краще звільнитися від такого тягаря, спробувати зрозуміти свого кривдника, пробачити йому і все забути. Особливо, якщо йдеться про дуже близьку людину.